ІНТЕРНОВАНІ ФОРМУВАННЯ АРМІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
ІНТЕРНОВАНІ ФОРМУВАННЯ АРМІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ — військ. частини Армії Української Народної Республіки, що після поразки української революції 1917—1921
змушені були залишити укр. тер. і після відповідного затримання та роззброєння в Польщі (15 тис.) і Румунії (бл. 2 тис.) були розміщені в спец. таборах. Безпосередньо підпорядковувалися укр. командуванню, яке погоджувало свої дії з таборовою адміністрацією країн перебування. В Польщі інтерновані спочатку утримувалися в різних таборах, потім поступово, впродовж 1921—22, їх зосередили в Каліші й Щипйорно, вивільнивши в першу чергу табори Петрокова (нині м. Пьотркув-Трибунальські) й Пікулич, згодом — у містах Вадовице, Александрув-Куявські, Ланцут і, нарешті, у м. Стржалков. 1923 чисельність табірників у Каліші й Щипйорно скоротилася до 6 тис. осіб: дехто отримав роботу поза межами таборів, ін. вступили до польс. навч. закладів або виїхали на навчання до Чехословаччини, а певну ч. було репатрійовано до УСРР. Незважаючи на значні труднощі, табірне укр. вояцтво розгорнуло плідну культ.-освіт. діяльність, налагодити яку йому допомагали місц. влада, міжнар. благодійні орг-ції, укр. діаспора. Діяли школи, г-зії, Укр. нар. ун-т, хорові, театральні, мистецькі, літ. та спортивні гуртки, виходило понад 100 назв періодичних та неперіодичних рукописних і друкованих видань. Значну увагу інтерновані приділяли також підтримці боєздатності військ. частин: не припинялася військ. муштра, був ств. військ. ф-т при Укр. нар. ун-ті, функціонували школи адм. і штабних старшин, жандармерії, Юнацька військ. шк., курси для піхоти, саперів, гарматників, кіннотників, зв’язківців тощо. У Румунії інтерновані укр. військовики були розміщені в таборах Брашова, Фегераша, Орадя-Маре (нині м. Орадя) і Джурджу. Там проводилося навчання правилам військ. шикування, старшинам читалися лекції з військ. дисциплін, функціонували школи грамоти, курси іноз. мов, діяли культ.-просвітні т-ва «Просвіта» і «Громада», які мали хорові, драм., малярські, спортивні та ін. секції, виходили часописи «За ґратами» (Брашов) і «Український таборовий вісник» (Фегераш). Окремим старшинам була надана можливість навчати-
ся у Вищій військ. шк. в Бухаресті, румун. освіт. шк. м. Пітешті, на курсах пілотажу. В таборах здійснювалося укр. судочинство. Румун. влада залучала інтернованих до позатаборової праці, особливо в сільському госп-ві, на цукроварнях і ф-ках. Інтернованими опікувалася дипломатична місія уряду УНР на еміграції. У Румунії режим інтернування було скасовано у верес. 1923, а в Польщі — у серед. 1924. Більшість колиш. укр. вояків осіли на теренах країн інтернування, ін. мігрували переважно до ЧСР та д-в Зх. Європи, Пн. та Пд. Америки, Австралії або повернулися до УСРР. Літ.: Наріжний С. Українська еміґрація: Культурна праця української еміґрації: між двома світовими війнами, ч. 1. Прага, 1942; Karpus Z. JeЅcy i internowani rosyjscу i ukraiЅscy na terenie Polski w latach 1918—1924. (Z dziejоw militarno-politycznych wojny polsko-radzieckiej). ToruЅ, 1991; Срібняк І. Обеззброєна, але нескорена. Інтернована армія УНР у таборах Польщі й Румунії (1921—1924 рр.). К. — Філядельфія, 1997; Павленко М.І. Українські військовополонені й інтерновані у таборах Польщі, Чехословаччини та Румунії: ставлення влади і умови перебування (1919—1924 рр.). К., 1999. М.І. Павленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІНТЕРНОВАНІ ФОРМУВАННЯ АРМІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
