ІЗЯСЛАВ (Ізяславль, Заслав, Заславль) — місто Хмельницької області, райцентр. Розташов. на обох берегах р. Горинь (прит. Прип’яті, бас. Дніпра). Залізнична станція. Нас. 18,2 тис. осіб (2004). Щодо часу виникнення міста існують дві версії. За однією з них, І. був заснований 987 за князювання вел. кн. київ. Володимира Святославича. За ін. — версією археолога М.Каргера — місто було засноване київ. і волин. кн. Ізяславом Мстиславичем у 2-й пол. 12 ст. по течії р. Гуска
Ізяслав. Костел св. Йосипа. Малюнок роботи худож. Г. Лукомського. Листівка 1913.
430 ІЗЯСЛАВ
Кияни зустрічають Ізяслава Мстиславича після перемоги над Ігорем Ольговичем. Мініатюра з Радзивіллівського літопису.
Волині. 1629 в місті налічувалося 4,5 тис. жителів. Тут відбувалися щорічні ярмарки. Нас. І. брало участь у Наливайка повстанні 1594—1596, національній революції 1648—1676. 1648 війська Б.Хмельницького взяли Ізяславський замок. Згідно з Андрусівським договором (перемир’ям) 1667 І. відійшов до Польщі. 1673, після смерті останнього з роду князів Заславських — кн. ОлександраЯнуша, І. перейшов у володіння князів Сангушків. У кін. 17 — на поч. 18 ст. в місті збудований садибний комплекс князів Сангушків; 1750 — костел св. Йосипа. 1754 місту було надано магдебурзьке право. Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) в складі Правобережної України приєднаний до Російської імперії. Протягом 1793— 95 був центром Ізяславського намісництва. 1796—97 — центр Заславського пов. Волинського намісництва, з 1797 — повітовий центр Волинської губернії. На поч. 20 ст. в Заславському пов. існувала паперова ф-ка, 6 друкарень. У місті мешкало 14,5 тис. жителів. Від 1934 райцентр (1923—30 — Шепетівської округи; від 1932 — Шепетівської округи Вінницької області, від 1937 — Кам’янець-Подільської, від 1954 — Хмельн. обл.). В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 І. окупований гітлерівцями від 5 лип. 1941 по 17 лют. 1944, поблизу міста діяли партизанські з’єднання під командуванням С.Олексенка й А.Одухи. Істор. пам’ятки: замок князів Заславських (15—16 ст.), монастир бернардинців (16 ст.), кафедральний собор Іоанна Хрестите-
ля (16 ст.), синагога, палац князів Сангушків (17—18 ст.), торговий дім (18 ст.). Літ.: ІМіС УРСР. Хмельницька область. К., 1971; Міньков І.І. Ізяслав — місто старовинне. Історикокраєзнавчий документальний нарис. Шепетівка, 2000. Я.В. Верменич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІЗЯСЛАВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
