ІЗЮМ — місто обласного підпорядкування Харківської області, райцентр. Розташов. на р. Сіверський Донець (прит. Дону), за 127 км від Харкова. Залізнична станція. Нас. 55,2 тис. осіб (2004). Тер. сучасного І. та прилеглі землі були заселені ще з часів мезоліту. 1111 тут — поблизу р. Сальниця (нині р. Річка, прит. Сіверського Дінця) — рус. військо на чолі з вел. кн. київ. Святополком Ізяславичем та переяслав. кн. Володимиром Мономахом розгромило половців. Місцевість надовго була спустошена монголо-татарською навалою і знову почала освоюватися лише наприкінці 15 ст. з метою влаштування сторожової служби в місцях інтенсивних нападів кримських татар. У 2-й чв. 17 ст. на лівому березі Сіверського Дінця — виник Ізюмський окоп, де по черзі несли сторожову службу жителі міст Путивль, Лівни (нині місто Орловської обл., РФ), Рильськ (нині місто Курської обл., РФ) та ін. Заснування фортеці І. пов’язується з іменем полковника Григорія Донця і датується 1681. Добре укріплена фортеця біля підніжжя г. Крем’янець була ото-
Ізюм. СвятоВознесенська церква. Фото кінця 20 ст.
Ізюм. Фото початку 20 ст.
Ізюм. Спасо-Преображенський собор. Фото кінця 20 ст.
чена ровом і земляним валом. Майже чверть фортеці займав замок. 1685 І. став центром Ізюмського полку, якому підпорядковувалися 13 навколишніх міст і слобід. Від 1708 І. входив до складу Азовської губернії, а від 1718 — до Бєлгородської провінції Київської губернії. Указом імп. Катерини II 1765, який ліквідував слобідські козацькі полки, Ізюмський полк було реорганізовано в регулярний гусарський полк рос. армії. І. увійшов до складу Слобідсько-Української губернії. Від 1780 — повітове місто Харківського намісництва, з 1797 —
Ізюм. Загальний вигляд міста. Фото початку 20 ст.
428 ІЗЮМСЬКА
Слобідсько-Укр. губ., від 1835 — Харківської губернії. Протягом 18 і 19 ст. І. вважався одним із найбільших пром. і торг. центрів Слобідської України. В 1880-х рр. тут діяли цегельні, горілчаний, маслобійний, салотопний та воскобійні з-ди. 1910 через місто пройшла залізниця Харків—Донбас, невдовзі тут з’явилися залізничні майстерні, з-д с.-г. машин, лісопильні з-ди тощо. У груд. 1917 в І. встановлено рад. владу. Місто не раз переходило в руки різних сторін, задіяних у подіях громадянської війни в Україні 1917—1921. Остаточно рад. владу в І. встановлено 22 груд. 1919. 1923—30 — центр Ізюмської округи. Райцентр від 1923. Від 1932 — у складі Харків. обл. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 було окуповане гітлерівцями від 24 жовт. 1941 до 5 лют. 1943. В І. народився укр. художник С.Васильківський. Пам’ятки арх-ри: Спасо-Преображенський собор (1684), Свято-Вознесенська церква (1-ша пол. 19 ст.).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІЗЮМ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
