ІВАНИШЕВ Микола Дмитрович (17(05).11.1811—26(14).10.1874) — правознавець. Д-р рос. законодавства (1840), ординарний проф. (1840). Чл. Рос. геогр. т-ва, чл. Віленської археогр. комісії, почесний чл. Київ. ун-ту. Н. в м. Київ у родині священика. Навч. в Київ. духовному уч-щі (1820). Закінчив Київ. духовну семінарію (1828), історико-філос. ф-т Гол. пед. ін-ту (1835) в м. Санкт-Петербург. 1836—38 продовжував навчання в Берліні (Німеччина) та Празі (Чехія), де під впливом учених-славістів Й.Юнґмана та П.Шафарика почав займатися палеографією, вивчав давньорус. право. Наприкінці 1838 вернувся до Києва, почав працювати в Київ. ун-ті на юрид. ф-ті. В лип. 1840 захистив докторську дис., із серп. 1840 — ординарний проф. каф-ри законів держ. благоустрою, від листоп. 1840 — екстраординарний проф. 1848— 62 — декан юрид. ф-ту, 1862— 65 — ректор Київ. ун-ту. Один із фундаторів Київської археографічної комісії, понад 20 років пра-
цював у ній на різних посадах: діловод, ред. юрид. пам’яток, гол. ред. і заст. голови. За час роботи в комісії під його редакцією і за безпосередньої участі видано чотири томи «Пам’яток», три томи «Літопису Величка», «Літопис Граб’янки» і майже всі (до 1885) томи «Архива Юго-Западной России», «Жизнь кн. А.М. Курбского в Литве и на Волыни» (1849). Одночасно від січ. 1839 був інспектором Київ. учбового округу, викладав у Київ. ін-ті шляхетних дівчат (1841—50). І. належить велика заслуга в створенні при Київ. ун-ті Центр. архіву давніх актів (1852). 1865—67 працював у Варшаві, Любліні, Берліні, Парижі з метою вивчення суд. практики. Взимку 1867 подав у відставку й вернувся до Києва. Брав участь у роботі Київ. к-ту зі збору старожитностей, чл. комісії з опису губерній Київ. учбового округу. Автор низки праць, серед них — «Відомості про початок унії», «Копні суди в Україні», «Матеріали для історії Малоросії». П. у м. Київ. 1876 під редакцією О.Романовича-Славатинського та К.Царевського опубл. «Сочинения Н.Д. Иванишева». Літ.: Романович-Славатинский А.В. Жизнь и деятельность Н.Д. Иванишева, ректора университета св. Владимира и вице-председателя Киевской археографической комиссии. СПб., 1876; Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета св. Владимира (1834—1884). К., 1884; Русский биографический словарь, т. 1. СПб., 1897; Інститут рукопису НБУВ, ф. 144, спр. 7. Г.С. Брега, О.Д. Кузьминська.
їнської Центральної Ради, брав участь у роботі Першого Українського військового з’їзду. На ньому його обрали чл. Українського генерального військового комітету 1917. Був чл. Української соціалдемократичної робітничої партії. 1917 очолював відділ головної інспекції в ген. секретарстві (згодом — мін-ві) військ. справ Української Народної Республіки. За доби Української Держави — нач. картографічного від. головного геодезичного управління. В складі інтернованих формувань Армії Української Народної Республіки перебував у польс. військ. таборах. Літ.: Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань. Збройні сили України — персоналії військовослужбовців. Львів, 1995; Верстюк В.В., Осташко Т.С. Діячі Української Центральної Ради. Біографічний довідник. К., 1998. Т.В. Вронська.
і чл. ЦК КП(б)У (1919, 1925), чл. ВУЦВК (груд. 1917—1927) і ЦВК СРСР (трав. 1925 — жовт. 1927). Останні роки життя провів у Москві, де обіймав низку відповідальних посад. Літ.: Сидоренко В. Андрій Іванов. К., 1957. О.М. Мовчан.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІВАНИШЕВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
