ЗОЛОТА, злот — місц. назва популярної на Буковині наприкінці 17 — в серед. 18 ст. срібної турец.
Золота Балка. Жіночі прикраси.
1953—59. Пл. пам’ятки — 6,6 га, розкопано 2500 м2. Городище складалося з акрополя й передмістя, мало прямолінійне планування. Будинки об’єднувалися в госп. комплекси на зразок садиб з внутр. двориками, кам’яними будинками і огорожею (6 комплексів). Городище оточували вали з кам’яними стінами. Матеріальна к-ра представлена ліпним посудом, гончарною керамікою, прикрасами, знаряддями праці. Безкурганний могильник розташов. на пн. зх. від городища, на березі Дніпра. Датується 2 ст. до н. е. — 2 ст. н. е. Досліджувався К.Бреде, В.Пешановим, Е.Симоновичем, М.Вязьмітіною. Відкрито 87 поховань пізньоскіф. часу (див. Скіфи). Також на тер. могильника відкрито 11 поховань пізнього бронзового віку. Типи поховань — катакомби, ґрунтові ями, підбійні могили, кам’яні ящики. Переважало тілопокладення на спині. Інвентар — знаряддя праці, зброя, кінське спорядження, кераміка, прикраси, культові речі. За антропологічними даними, серед небіжчиків з поховань, що належать до пізньоскіф. часу, є представники різних етнічних груп — греки, сармати, скіфи й навіть германці. Н.О. Гаврилюк.
який зобов’язував рос. посла у Варшаві всіляко сприяти справі відстоювання перед вальним сеймом і королем Станіславом-Августом Понятовським прав та привілеїв правобереж. правосл. конфесії. У відповідь на це 9 лип. 1768 було оприлюднено «Маніфест Катерини II до православного населення Польщі», в якому задекларовано офіц. позицію рос. урядових кіл. Літ.: Архив Юго-Западной России, ч. 1, т. . К., 1864; Каманин И. Из истории международных отношений Польши и России. «Киевская старина», 1882, № 7; Гайдамацький рух на Україні у XVIII ст.: Збірник документів. К., 1970; Храбан Г.Ю. Спалах гніву народного: Антифеодальне, народно-визвольне повстання на Правобережній Україні у 1768—1769 рр. К., 1989. В.А. Смолій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗОЛОТА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
