ЗМІЄВІ ВАЛИ — довгі земляні насипи в Середній Наддніпрянщині. За легендою, є результатом давніх подій, коли казковий богатир Козмодем’ян (або Борисогліб), щоб умертвити велетенського Змія, запряг його в гігантського плуга й орав. Змій здох, а від оранки залишилися борозни, по обіч яких височіли величезні скиби землі, які в народі прозвали «Змієвими валами». На правому березі Дніпра між його прит. Тетерів і Рось їхні залишки утворюють 6 ліній, видовжених із зх. на сх. Один Зміїв вал проходив по лівому березі Дніпра і по його прит. Сула. З.в. мали заг. довжину бл. 1 тис. км, на сьогодні понад 80 % з них уже зруйновано. Дослідженнями 1974—85 встановлено, що З.в. є залишками деревоземляних укріплень, збудованих у кін. 10 — 1-й пол. 11 ст., а незначна ч. — у 12 ст. для захисту Середньої Наддніпрянщини і Києва від печенігів і половців. Літ.: Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья. К., 1987. М.П. Кучера.
торську військ. акад. В роки Першої світової війни — підполковник, старший ад’ютант штабу артилер. корпусу. Брав участь в українізації військ. частин Південно-Західного фронту. В укр. армії з осені 1917, нач. штабу Одес. гайдамацької д-зії, пом. Одес. губернського коменданта у військ. справах, голова демобілізаційної комісії Української Народної Республіки на Херсонщині, Катеринославщині та в Таврії. За доби Української Держави — в. о. нач. штабу 3-го Херсон. корпусу. Перейшов на бік Директорії УНР, нач. штабу Пд.-Сх. групи ген.-хорунжого О.Грекова, штабу 1-ї д-зії корпусу Січових стрільців, штабу 6-ї Січової стрілец. д-зії, полковник. Від груд. 1920 перебував у таборі інтернованих укр. вояків у Щипйорно (Польща). Співзасн. і голова Укр. військ.-істор. т-ва, чл.
365 ЗМІЄНКО
В.Ю. Змієнко.
Змієві вали. Під час розкопок валу в міжріччі Стугни та Пліски (бас. Дніпра) біля с. Хлепча Васильківського р-ну Київської обл. Фото 1982.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗМІЄВІ ВАЛИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
