ЗІНОВІЇВ Климентій (р. н. невід. — 1712) — поет і етнограф. Походив із козац. роду. Освіту здобув у дяківській школі, а потім у Київ. колегіумі (див. КиєвоМогилянська академія). Прийняв чернечий постриг, був монастирським писарем, мав сан ієромонаха. Подорожував по Україні та за її межами (був у Росії, Польщі, Білорусі, Литві). Представляв оригінальну нар. к-ру, носіями якої були мандрівні дяки. Автор
Зіновіїв К. Вірші. Сторінка із збірки. 18 ст.
362 ЗІНЬКІВ
Зіновіїв К. «Приповўсти посполитые». Сторінка зі збірки.
гівського намісництва. Від 1796 З. — у складі Малоросійської губернії, від 1802 — Полтавської губернії, від 1932 — Харківської області, від 1937 — Полтав. обл. Райцентр 1923—30 та з 1932. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 окупований гітлерівцями від 9 жовт. 1941 до 6 верес. 1943. Під час окупації в місті діяла партизан. група на чолі з В.Суком. Уродженцями З. є композитор П.Батюк, члени Кирило-Мефодіївського товариства І.Посяда та М.Савич, поети М.Зеров і М.Орест.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗІНОВІЇВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
