ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ 1990-х РОКІВ — найважливіша ознака і гарант державності, суверенітету та територіальної цілісності України. На зламі 1980— 90-х рр., в міру визрівання кризових явищ у СРСР, низка укр. політ. течій та рухів поряд з гаслами держ. суверенітету стала вимагати створення Україною територіальної армії. 16 лип. 1990 ВР УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України, що стала першим офіц. документом, в якому засвідчувалися наміри республіки приступити до творення власних ЗС. Цією ж ідеєю була позначена Постанова «Про проходження військової служби громадянами Української РСР і використання працівників правоохоронних органів за її межами», ухвалена ВР УРСР 30 лип. 1990. Практичні кроки в напрямі розбудови українських ЗС були зроблені після невдалої спроби держ. перевороту, здійсненої ГКЧП (рос. — Государственный комитет по чрезвычай-
ному положению) в Москві 19— 22 серп. 1991. 24 серп., в день проголошення Акта незалежності України, ВР ухвалила рішення взяти під свою юрисдикцію всі розташов. на укр. тер. військ. формування Радянської армії та створити Мін-во оборони. Важливим заходом щодо буд-ва нац. ЗС стала постанова КМ від 30 верес. 1991 про те, щоб залишити укр. призовників для проходження військ. служби в Україні та не направляти їх на навчання до військ. шкіл поза межі республіки інакше, як з гарантією повернення їх назад. Союзне кер-во в Москві протидіяло процесові розбудови національних ЗС у республіках, 4 і 14 листоп. ВР СРСР ухвалила рішення про збереження єдиних ЗС. Після підписання 8 грудня 1991 угоди про створення Співдружності Незалежних Держав (див. Біловезька угода про створення СНД 1991) СРСР припинив своє існування і процес розбудови ЗС в Україні значно активізувався. 6 грудня 1991 ВР України прийняла закони «Про Збройні Сили України», «Про оборону України», а 13 груд. — Концепцію оборони і буд-ва Збройних Сил України, які визначили осн. принципи та напрями розбудови укр. війська. 13 груд. Президент України Л.Кравчук був проголошений Головнокоманд. ЗС з підпорядкуванням йому трьох колиш. військ. округів СРСР — Київ., Одес. та Прикарпатського. На базі цих округів та сил Чорномор. флоту належало розпочати буд-во ЗС України. На нараді країн СНД 30 груд. 1991 у м. Мінськ (Білорусь) Україна разом із Молдовою та Азербайджаном домоглася права на організацію власної армії. Наказом міністра оборони України від 3 січ. 1992 розташов. на терені республіки війська почали складати присягу на вірність своєму народові (текст присяги був ухвалений ВР України 6 груд. 1991). До 20 січ. присягу склали 270 тис. військовослужбовців. 25 берез. 1992 ВР України ухвалила постанову про введення в дію Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу». 5 квіт. Президент України
видав указ про невідкладні заходи щодо буд-ва ЗС України, в одному з пунктів якого йшлося про створення ВМС України на базі дислокованого на укр. тер. Чорномор. флоту. Важливою подією стало прийняття ВР України 19 жовт. 1993 Воєн. доктрини України, яка мала оборонний характер і визначала позаблоковий статус д-ви. Стратегічними завданнями України оголошувалися захист її держ. суверенітету і політ. незалежності, збереження територіальної цілісності й недоторканності кордонів. Виконуючи вимоги договору про звичайні ЗС в Європі, укладеного ще за часів СРСР, Україна до кін. 1996 знищила майже 2 тис. танків, 1,5 тис. броньованих машин, бл. півсотні бойових літаків та ін. У цей період було проведено майже повне ядерне роззброєння (тактичну ядерну зброю вивезено до РФ ще до черв. 1992; див. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї та про приєднання до нього України). Особливо складним для розбудови ЗС України виявилося питання розподілу між Україною та Росією Чорномор. флоту. Лише в черв. 1995 Президентом України Л.Кучмою та Президентом РФ Б.Єльциним було досягнуто угоди про розподіл Чорномор. флоту, згідно з якою Україна отримувала 18,3 % кораблів, Росія — 81,7 %. 1 серп. 1997 Україна вперше святкувала День ВМС України. У груд. 1996 було прийнято Держ. програму буд-ва та розвитку ЗС України на період до 2005. Згідно з документом до складу ЗС входять Суходільні війська, Військ.-повітряні сили, Сили протиповітряної оборони і ВМС заг. кількістю бл. 350 тис. осіб. У збалансованому буд-ві всіх видів ЗС, родів військ та спец. військ пріоритет у розвитку сьогодні віддається високоточній зброї підвищеної могутності, силам і засобам розвідки, повітряно-косміч. обороні, радіоелектронній боротьбі, ракетним військам, авіації та аеромобільним частинам, перспективним типам надводних кораблів і підводних човнів. Військ.-патріотичне виховання військовослужбовців ЗС України здійснюється в нац. істор. традиціях укр. народу. Од-
ним із гол. принципів виховання особового складу є глибоке вивчення історії України, її героїчного минулого. З урахуванням миролюбного зовнішньополіт. курсу д-ви успішно розвивається міжнар. військ.-політ. співпраця України. Зміцненню міжнар. авторитету Укр. д-ви сприяють різноманітні форми участі ЗС України в миротворчих операціях Збройних сил Організації Об’єднаних Націй на теренах колишньої Югославії, в Анголі, Сьєрра-Леоне, Таджикистані тощо, спільних військ. навчаннях із ЗС НАТО та СНД. Верховні Головнокоманд. ЗС України: президенти України Л.Кравчук (1991—94), Л.Кучма (1994—2005), В.Ющенко (від 2005); міністри оборони України: К.Морозов (верес. 1991 — жовт. 1993), В.Радецький (жовт. 1993— серп. 1994), В.Шмаров (жовт. 1994 — лип. 1996), О.Кузьмук (лип. 1996 — 2003, верес. 2004 — лют. 2005), Є.Марчук (лип. 2003—2004), А.Гриценко (від 4 лют. 2005). У ЗС України використовується держ. мова, відповідно до чинного законодавства. Забороняється діяльність будь-яких партій і рухів згідно з Конституцією України 1996. Літ.: Якимович Б. Збройні Сили сучасної України. В кн.: Історія українського війська (1917—1995). Львів, 1996. Л.В. Гриневич.
січ. 1921 при команд. ЗС України і Криму була створена Центр. постійна військ. нарада. Наказом РВР РСФРР від 21 квіт. 1922 З.с.У. і К. були перейм. на Південно-Західний військовий округ, який, у свою чергу, наказом РВР РСФРР від 3 черв. 1922 був перейм. на Український військовий округ. Літ.: РДВА. Ф. 25 899. Опис 3. Справа 585, 630; Опис 2. Справа 664; Краткий отчет командующего всеми вооруженными силами и уполномоченного РВСР в Украине V Всеукраинскому съезду Советов рабочих, селянских и красноармейских депутатов. ЦДАВО України. Ф. 2. Опис 2. Справа 40. Л.В. Гриневич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ 1990-х РОКІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
