ЗАРЕЦЬКИЙ Віктор Іванович (08.02.1925—23.08.1990) — живописець. Н. в м. Білопілля. Закін-
чив Київ. худож. ін-т (1953), займався в майстерні С.Григор’єва. 1953—57 — викл. цього ін-ту. Брав участь у русі шістдесятників. Від 1963 — голова Київ. клубу творчої молоді (див. Творчої молоді клуби). 1970 його дружину (одружений 1952) — А.Горську — та батька — І.Зарецького — за нез’ясованих обставин було вбито; роботи З. до 1984 не експонувалися і про них не згадувала преса. Від 1978 З. працював у власній худож. студії, мав більше 200 учнів. 1989 була проведена виставка робіт З. в Київ. будинку вчених. Ч. робіт З. придбав Держ. музей укр. образотворчого миства в Києві (нині Національний художній музей України). Творчий спадок З. становлять бл. 1000 олійних полотен та малюнків, серед них: цикл «Шахтарі» (кін. 1950-х рр.), «Шахтарський двір» (1958), «Дівчата» (1962), «Світлий спогад. Автопортрет з дружиною» (1976), «Сон-трава» (1986), триптихи «Мистецтво» («Золоті часи мистецтва», «Металевий рок», «Після катастрофи»), «Релігія» («Язичництво», «Вічний дзвін», «Білобог і Чорнобог»,
1987), «Голодомор» (1988), «Орач В.Стус» (1990) та ін. П. у м. Київ. Лауреат Держ. премії ім. Т.Шевченка (1994, посмертно, за картини «Солдатка», «Літо», «Дерево (Витоки мистецтва)», «Ой кум до куми залицявся», «Весняні клопоти»). Літ.: Віктор Зарецький. Каталог. К., 1991; Митці України: Енциклопедичний довідник. К., 1992; Зарецький О. Мої батьки. «Україна», 1994, № 23—24; 1995, № 1—2, 3—4; Шевченківські лауреати. 1962—2001. Енциклопедичний довідник. К., 2001. В.В. Головко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАРЕЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
