ЗАПОРОЖЦІВ ПРAВА І СВОБОДИ — див. Запорозьких козаків система цінностей. ЗАПОРОЗЬКА СІЧ — військ. та адм. центр козацтва на пд. укр. земель. Існував із серед. 16 ст. до 1775. Передумовами його утворення були передусім потреба козацтва в самоорганізації, зумовлена зростанням його чисельності, та необхідність захисту укр. земель від татар. агресії. Тимчасові сторожові пости — «засіки», «січі», «городки» (див. Січі) — у місцях козац. промислів між Дніпром і Пд. Бугом (ці терени були «нічийними», до того ж, багатими на рибу, птицю та звіра) відомі з поч. 16 ст. Щовесни сюди прибували з волостей ватаги козаків на чолі з обраними отаманами займатися мисливським та рибальським промислами. В 1520—30-х рр. після кількох безрезультатних спроб уряду Великого князівства Литовського прийняти козаків на держ. службу виникла ідея створення козац. твердині на укр. пд. порубіжжі. Її підтримали й місц. урядовці, до чиїх обов’язків входила оборона краю від набігів кримських татар. Реалізувати цей задум вдалося черкаському і канівському старості (див. Староство) кн. Д.Вишневецькому. 1555 за дніпровими порогами в районі о-ва Хортиця під його патронатом було розпочато зведення замку. Фортеця кн. Д.Вишневецького (місцезнаходження її досі є дискусійним) зовні, очевидно, відрізнялася від відомих пізніше архіт. комплексів козац. твердинь на Дніпрі. До складу гарнізону входили, крім козаків, представники військ.-службової людності — бояри (див. Бояри-шляхта, Бояри-слуги)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАПОРОЖЦІВ ПРAВА І СВОБОДИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
