ЗАМОРА Федір Павлович (19.02. 1887—18.12.1937) — громад. і освіт. діяч. Н. в с. Великі Бірки (нині с-ще міськ. типу Терноп. р-ну Терноп. обл.). Освіту здобув у г-зіях Тернополя, Перемишля (нині м. Пшемисль, Польща). Закінчив філос. ф-т Львів. ун-ту (1912). Активний учасник нац. молодіжного руху: очолював т-во «Академічна громада», був віцепрезидентом Укр. студентського союзу (1908). Працював проф., управителем г-зій у містах Яворів, Городенка. З утворенням Західноукраїнської Народної Республіки (1918) — чл. Української національної ради ЗУНР. Від літа 1919 — в Українській Галицькій армії. Політкомісар бригади під час перебування УГА в складі Червоної армії (1920; див. Червона Українська Галицька армія). В серп.—верес. 1920 — голова терноп. революц. к-ту Галицької Соціалістичної Радянської Республіки (див. також Галицький революційний комітет 1920). Залишився в рад. Україні на пед. роботі: дир. трудових шк. у Полтаві та Харкові. 1932 заарештований, засуджений у справі «Українського національного центру» до трьох років заслання (див. «Українського національного центру» справа 1930—1932). 1937 вдруге заарештований органами НКВС. Страчений у Харкові. Реабілітований 1988.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАМОРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
