ЗАМОЙСЬКИЙ (Zamoyski) Томаш (1594—08.01.1638) — канцлер коронний (від 1635). Син Я.Замойського і Барбари Тарновської. Кар’єру розпочав як військовий, удосконалював знання з військ. справи в європ. країнах. Автор книги про фортифікації. 1618 призначений подільським воєводою, від 1619 — воєвода київ. Як польс. комісар підписував з козаками Роставицьку угоду 1619 та Куруківську угоду 1625. Брав участь у походах проти татар (1618), Хотинській війні 1621, боротьбі зі шведами (1626). Чл. Сенату (див. Сенат у Речі Посполитій), депутат Люблінського коронного трибуналу. Підтримував унію (див. Берестейська церковна унія 1596), протегував єзуїтському орденові (див. Єзуїти), надав єзуїтам привілей на заснування шк. в м-ку Шаргород. Засновував костьоли в Ямполі, Рашкові (нині село Хотинського р-ну Чернів. обл.), для цього запросив до м. Замостя (нині м. Замосць, Польща) францисканців; заклав шпиталі в Рівному, Красному, Тернополі. Літ.: Witusik A.A. M»odoСƒ Tomasza Zamoyskiego. Lublin, 1977. О.М. Дзюба.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Замойський Томаш» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
