ЗАЛОЗЕЦЬКИЙ-САС Володимир-Сергій (28.07.1884—13.07. 1965) — політ., культ. і громад. діяч Буковини, мистецтвознавець. Н. в м. Чернівці. Вивчав право та історію мист-ва в ун-тах міст Чернівці, Відень, Мюнхен (Німеччина) та Флоренція (Італія). 1910—14 — чл. австрійс. центр. комісії зі збереження мистецьких та істор. пам’яток у Відні. Під час Першої світової війни 1914 потрапив у рос. полон. Чл. буковинської делегації до Української національної ради ЗУНР (1918), голова укр. правління Буковини від 10 листоп. 1918. Радник надзвичайної дипломатичної місії Української Народної Республіки в Швейцарії (1919). Співзасн. і голова Української національної партії на Буковині (1927—38). Сенатор (1928—32, 1934—38) і посол (делегат; 1932—34) до румун. парламенту. 1933 виголосив у брит. парламенті промову про штучний голод в УСРР (див. Голодомор 1932—1933 в УСРР). 1937 — президент Лондонського конгресу нац. меншостей. Голова Укр. нац. громади в Румунії (1940). Засн. і голова Укр. музею народознавства в Чернівцях (1927— 40). Від 1944 — на еміграції у Відні, де керував ляльковим театром. П. у м. Іспер (Австрія). С.І. Білокінь.
для рус. купців — гречників і залозників — із боку степових кочівників. Для безпеки торг. караванів від нападів степових кочівників князі надавали купцям збройний конвой, який утримували поблизу Канева. Літ.: Літопис руський. К., 1989; Сидоренко О. Залозний шлях. В кн.: Малий словник історії України. К., 1997. В.В. Пришляк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАЛОЗЕЦЬКИЙ-САС ВОЛОДИМИР-СЕРГІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
