ЗАЛІЩИКИ — місто Тернопільської області, райцентр. Розташов. на р. Дністер, за 137 км від м. Тернопіль. Залізнична ст. Нас. 9,8 тис. осіб (2004). На території міста знайдено пам’ятки палеоліту пізнього, трипільської культури, Гава-Голігради культури, липицької культури, пам’ятки давніх слов’ян та тамтешнього населення часів Київської Русі. Назву поселення, ймовірно, визначило те, що воно було засноване «за лісом». Уперше згадується 1469 як Залісся, 1493 — як Заліще; назва «Заліщики» почала вживатися з 1578. До серед. 18 ст. тут існувало село, що називалося Старі Заліщики. 1766 місто отримало магдебурзьке право. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) — у складі Австрії (з 1867 — Австро-Угорщина), через два роки стало центром циркулу (округи). 1810—15 перебувало в складі Російській імперії, було окружним містом Терноп. краю. 1899—1939 в місті діяла вчительська семінарія (її дир. 1913— 25 був О.Маковей); серед випускників — письменники М.Ломацький, Д.Макогон, І.Федорак, історик В.Верига, бібліограф і видавець І.Калинович, худож. і мовознавець В.Ниньовський, композитори М.Гайворонський, Я.Смеричанський, співак І.Григоро-
вич, актор Є.Коханенко. 1897 засновано філію т-ва «Просвіта» (див. Просвіти), 1904 відкрито садівничо-городню школу. В роки Першої світової війни від серп. 1914 до лип. 1917 зайняте російською армією. В період Західноукраїнської Народної Республіки — центр повіту. На поч. черв. 1919 в місті перебувало кер-во ЗУНР; 9 черв. Є.Петрушевич тут отримав повноваження диктатора ЗУНР. Від 1920 до 1939 — значний курортний центр Польщі. Від 1939 — возз’єднано з іншими українськими землями в складі УРСР. Від січ. 1940 — райцентр Терноп. обл. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 від лип. 1941 до берез. 1944 окуповане гітлерівцями, входило до складу Генеральної губернії. 24 берез. 1944 місто визволила 20-та механізована бригада під командуванням А.Бабаджаняна; 6 рад. воїнів в боях за З. і при форсуванні Дністра удостоєні звання Героя Рад. Союзу. Пам’ятки архітектури та історії: костел св. Станіслава (1763), військ. казарма (18 ст.), будинок староства, палац баронів Бруніцьких, Нар. дім., церква Покрови Пресвятої Богородиці (1873). Над Дністром розташов. старовинний заповідний парк, в якому зростають понад 400 унікальних дерев більш як 40 видів. Зведені пам’ятники: полеглим у Великій вітчизняній війні 1941— 45 радянським воїнам (1958), Героям Дністра (1971), І.Франку (1956), О.Маковею (1957), Т.Шевченку (1961), М.Гайворонському (1992), борцям за волю України (1997), пам’ятний знак О.Ольжичу (1997). Встановлені пам’ятні хрести на честь членів Організації українських націоналістів і вояків Української повстанської армії (1992) та загиблих воїнів-заліщан (1999), меморіальні таблиці В.Шевченку (1914), В.Стефанику (1971), адвокату і громадсько-політичному діячу В.Баранику (1994), письменнику П.Ковальчуку (1995), патріарху Української автокефальної православної церкви Мстиславу (Скрипнику; 1998), співаку М.Голинському (2003). У місті народилися: композитор М.Гайворонський, різьбяр Е.Смеречанський, проф. Б.Гна-
тюк, жили і працювали: адвокат і громад.-політ. діяч В.Охримович, адвокат і письменник І.Калитовський, економіст і поет В.Вихрущ, лікар і письменник А.М’ястківський, артист М.Комаровський, краєзнавці О.Тур і Й.Шварц. Літ.: Тернопільський енциклопедичний словник, т. 1. Тернопіль, 2004. П.З. Гуцул.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАЛІЩИКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
