ЗАЛЄСЬКИЙ (Zaleski) ЮзефБогдан (14.02.1802—31.03.1886) — поет-романтик, представник «української школи» в польській літературі. Н. в с. Багатирка (нині село Київ. обл.). Писав переважно польс. мовою. Його перший твір «Дума про Вацлава» (1819) є переробкою укр. нар. пісні. Укр. фольклор позначився й на його творах 1820—30-х рр. («Руслана», «Януш Бенявський», «Дума про гетьмана Кониського», «Чайки»), в яких він захоплено оспівує укр. козацтво. Був учасником польського повстання 1830—1831. Від 1831 — на еміграції, 1834—36 — чл. організованого в м. Берн (Швейцарія) польс. демократ.патріотичного т-ва «Молода Польща», що спиралося на ідеологію заснованого Дж.Мадзіні таємного міжнар. об-ня революц.-демократ. орг-цій «Молода Європа» (1834—36), метою якого було встановлення респ. ладу в країнах Європи. 1836 вступив до Т-ва з’єднаних братів (мало реліг. спрямованість), опублікував поему «Дух степів», у якій доля Польщі уподібнюється до долі св. Магдалини, яка спокутує свої минулі гріхи. Поезію З. високо цінував Т.Шевченко. В Ягеллонській б-ці, у Кракові (Польща) зберігається лист Т.Шевченка до Б.Залєського, в якому він пише, що був «очарований» поезією З. На смерть Т.Шевченка З. відгукнувся зворушливим віршем — «Тарасова могила», опубл. у книзі «Пророцька ораторія» (Париж, 1865, польс. мовою). П. у м-ку Вільпре під Парижем (Франція). Тв.: Pisma, t. 1—4. Lwow, 1877. Літ.: Tretiak J. Bohdan Zaleski na tu»actwie (1831—1838). Krakоw, 1914; Щурат В. Основи Шевченкових зв’язків з поляками. «ЗНТШ», 1917,
т. 119—120; Франко І. Йосиф Богдан Залєський. В кн.: Франко І. Твори, т. 18. К., 1955; Вервес Г.Д. Т.Г. Шевченко і Польща. К., 1964; J“drzejewicz J. Noce UkraiЅskie albo rodowod geniusza. Torun, 1966; Пачовський Т.І. Маловідомі відгуки про Шевченка в польській критиці другої половини XIX ст. В кн.: Збірник праць чотирнадцятої наукової шевченківської конференції. К., 1966; Гнатюк М.П. Юзеф Богдан Залєський. В кн.: Шевченківський словник, т. 1. К., 1976. П.В. Голобуцький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Залєський Юзеф» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
