ЗАКРЕВСЬКІ — давній козац.старшинський, згодом дворянський рід, започаткований генеральним обозним Йосипом Лук’яновичем (1762). Один з його синів — Андрій Йосипович (1742— 1804) — був дир. Акад. російської (заснованої 1783) та головою Мед. колегії (1789) у Санкт-Петербурзі. Родині однієї з гілок роду З. належало с. Березова Рудка (нині село Пирятинського р-ну Полтав. обл.). Першим його власником (з 1787) був надвірний радник Григорій З. У селі було побудовано розкішний палац. Маєток З. 1843, 1845, 1846 відвідував Т.Шевченко, гостюючи у братів Закревських — Віктора Олексійовича та Платона Олексійовича, про що згадує О.Афанасьєв-Чужбинський. Особливо заприятелював Т.Шевченко з Віктором Олексійовичем (1807—58), ротмістром у відставці, який мешкав неподалік села на х. Вікторівка. Відомо, що під час відвідин Березової Рудки в груд. 1843 Т.Шевченко намалював портрети Віктора та Платона Олексійовичів, а також портрет Ганни Іванівни — дружини Платона Олексійовича. Спілкувався поет і з сестрою Віктора і Платона — Софією Олексіївною, відомою свого часу письменницею, авторкою роману «Институтка» («Отечественные записки», 1841) та повісті «Ярмарка» («Отечественные записки», 1841). Син Платона і Ганни — Гнат Платонович (1839—1906) — прокурор Харків. суд. палати, обер-прокурор 1-го департаменту Правительствуючого сенату (1894), автор праць «Об учениях уголовно-антропологической школы» (Харків, 1893); «О равенстве в обществе» («Журнал гражданского и торгового права»,
1883, № 1); «По поводу резюме председателя суда» («Журнал гражданского и уголовного права», 1887, № 4) та ін. Його дочка Марія (1892—1974; після одруження Бенкендорф, баронеса Будберг) — громадянська дружина спочатку Максима Горького, котрий присвятив їй роман «Жизнь Клима Самгина», потім — англ. дипломата Р.-Г.Локкарта, а згодом — англ. письменника Г.Уеллса. З бокових відгалужень цього роду походить, імовірно, Микола Васильович З. (див. М.Закревський). Останнього не варто ототожнювати з полтав. дворянином — теж Миколою Васильовичем (ця помилка допущена в «Малороссийском родословнике» В.Модзалевського, т. 2. К., 1910, та «Критико-биографическом словаре», 1916). Залишив слід в історії ще один Микола З. (р. н. та р. с. невідомі) — мор. лікар, який 1861—65 опублікував низку цікавих статей в «Морском сборнике» з історії Чорномор. флоту, оборони м. Севастополь в Кримську війну 1853—1856, з життя та діяльності видатних флотоводців. Літ.: Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона, т. 23 (XII, Ж-З). СПб., 1904; Павловский И.Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава, 1912; Русский биографический словарь, т. 7. Пг., 1916; Самойловський І.М. М.В. Закревський — історик Києва. «УІЖ», 1958, № 4; Шевченківський словник, т. 1. К., 1976; Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона, т. 5. Биографии. М., 1991; Березова Рудка. В кн.: Полтавщина. Енциклопедичний довідник. К., 1992. П.В. Голобуцький, Н.А. Шип.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАКРЕВСЬКІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
