ЗАКЛИНСЬКИЙ Ростислав Романович (псевд. і криптоніми — В’юн, З.Я., Зак., Рост. Ром. та ін.; 20.10.1877—18.09.1974) — історик літератури, письменник, педагог, редактор, музеєзнавець, фольклорист, громад. та політ. діяч. Д-р права (1918). Син Р.Г.Заклинського, брат Б.Заклинського й К.Р.Заклинського. Н. в м. Станіслав (нині м. ІваноФранківськ). Закінчив Станіславську г-зію; навч. на юрид. ф-тах Львів. та Віденського ун-тів (закінчив 1914, за ін. даними — 1913). 1910 заарештований за участь у демонстрації студентів Львів. ун-ту. 1908—18 — чл. Української радикальної партії; з 1910 працював в її органі — газ. «Громадський голос». 1911 брав участь у визволенні з тюрми М.Січинського. 1918 отримав ступінь д-ра права у Ягеллонському ун-ті (Краків, нині місто в Польщі). Працював у б-ці Наукового товариства імені Шевченка, адвокатській конторі. 1913—18 редагував час. «Шляхи», 1919 — газ. «Народ». До 1 листоп. 1918 перебував у лавах Легіону Українських січових стрільців, потім — Української Галицької армії. 1920 у складі Червоної Української Галицької армії воював проти поляків (див. Польсько-радянська війна 1920), 1921 вступив до КП(б)У, 1921—24 — викл. Кам’янець-Подільського ін-ту нар. освіти, 1924—29 — Київ. с.-г. та Київ. худож. ін-тів, дир. Істор.
музею. Належав до літ. об-ня «Західна Україна». Пізніше — ред. Вид-ва літ. й мист-ва, 1930— 33 — ст. н. с. НДІ літератури ім. Т.Шевченка і дир. музею Т.Шевченка при ін-ті. 31 серп. 1933 безпідставно заарештований, 5 років пробув у концтаборах. Через недійсність його дипломів у СРСР мусив за 3 семестри скласти всі екзамени за повний курс геогр. ф-ту Самаркандського вчительського ін-ту (1941). 1948—60 вчителював у селах Прикарпаття та Львівщини. Упорядкував архів родини Заклинських, який зберігається у ЛНБ ім. В.Стефаника (ф. 48). 1956 передав до Ін-ту мистецтвознавства, фольклору й етнографії АН УРСР (нині Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Рильського НАН України) 6 зошитів із записами нар. пісень. Автор наук. праць про творчість Т.Шевченка, І.Франка, Ю.Федьковича, Марка Черемшини, спогадів про В.Стефаника, Г.Хоткевича та І.Цепка, фольклорних записів («Коломийки», 1969). Залишив значний епістолярій (листи В.Бобинського, Є.Куртяка, І.Нечуя-Левицького, Р.Сушка та ін.) й рукописи досліджень («Музейне будівництво», «Правдяни 70-х років і М.Драгоманов», «Українці і москалі», «Хмельницький після Переяславського договору» та ін.). Реабілітований. П. у м. Львів. Тв.: Світогляд Івана Франка. Львів, 1916; Іван Франко як публіцист. Львів, 1918; Громадсько-політичний розвиток Галичини й Іван Франко. В кн.: Іван Франко. К., 1926; Іван Семанюк (Марко Черемшина). «Західна Україна», 1927, № 1; Марко Черемшина. «Життя і революція», 1927, № 9; Передмова до кн.: Атаманюк В. [Яблуненко]. Над Дністром. К., 1927; Осип Юрій Федькович. К., 1929; Перша повість Івана Франка. К., 1932. Літ.: Борці за возз’єднання. Львів, 1989; Качкан В. Незнищенне древо Заклинських. «Дзвін», 1994, № 4; Його ж. Те саме. В кн.: Українське народознавство в іменах, ч. 1. К., 1994; Кравців Б. Зібрані твори, т. 3. К., 1994; Качкан В. Хай святиться ім’я твоє.., ч. 1. Чернівці, 1994; Його ж. Заклинський Ростислав Романович В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 2. Львів, 1995; Виткалов В.Г. Українська культура: Сторінки історії ХХ століття. Рівне, 1997; Погребенник Ф. Крізь тюрми і концтабори. 4: Ростислав Заклинський. «Визвольний Шлях», 1997, № 7. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Заклинський Ростислав Романович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
