ЗАКЛИНСЬКИЙ Корнило Гнатович (криптонім — З.К.; 13, за ін. даними, 18.06.1857—13.02.1884) — історик, письменник, педагог, громад. та культ. діяч, фольклорист. Н. в с. Мариямпіль (нині село Галицького р-ну ІваноФранк. обл.). Молодший брат Р.Г.Заклинського. Під час навчання в Станіславській г-зії (1868— 77) був душею таємного гуртка
«Громада» (див. Громади в Галичині). Закінчив філос. ф-т Львів. ун-ту. 1881—83 — викл. Академічної гімназії у Львові. Записував нар. говірки в околицях м. Станіслав (нині м. Івано-Франківськ), фольклорні й етногр. матеріали, опубл. в «Етнографічному збірникові» (1914, т. 36) і в збірці «Колядки та щедрівки» (Київ, 1965); на їх основі створив низку оповідань, схвально оцінених проф. Ом.Огоновським («Домарчук», 1878; «Дві вдови», «Федиха», обидва 1880) та ін. Автор низки статей, переважно з історії укр. козацтва, опубл. у ж. «Зоря» упродовж 1880—82 і високо оцінених І.Франком та Д.Яворницьким: «Йосиф Годермарський, іменований єпископ мункацький, і плани Петра Великого щодо Північної Угорщини», «Руські літописи і літописці XVII ст.», «Зносини цісаря Рудольфа II з козаками і їх участь у війні угорсько-турецькій…», «Літопись Хмельницька». Значна кількість істор. та історико-літературознавчих праць З. залишилася в рукописах: «Якого роду і народності був Михайло Хмельницький, отець гетьмана…», «Михайло Максимович і його заслуги для української літератури», «Гетьман Павло Полуботок», «Про весільні пісні руського народу», «Оцінка повістей КвіткиОснов’яненка» та ін. П. у м. Львів. Архів З. зберігається у відділі рукописів ЛНБ ім. В.Стефаника (ф. 48). Літ.: Качкан В. Незнищенне древо Заклинських. «Дзвін», 1994, № 4; Його ж. Те саме. В кн.: Українське народознавство в іменах, ч. 1. К., 1994; Його ж. Хай святиться ім’я твоє.., ч. 1. Чернівці, 1994; Арсенич П.І. Родина Заклинських. Львів, 1995; Полєк В. та ін. Відомі педагоги Прикарпаття: Бібліографічний покажчик, т. 1. ІваноФранківськ, 1997. Г.П. Герасимова.
ного та нац.-патріотичного характеру; в його рукописній збірці «Нові пісні» (1914) вміщені також переклади з Г.Гейне та М.Лермонтова. Вчителював у с. Вашківці (Буковина, нині місто Вижницького р-ну Чернів. обл.). 1920—38 — проф. укр. приватної г-зії в м. Берегове, активіст Закарп. крайової «Просвіти» (див. Просвіти), один з організаторів пластового руху (див. «Пласт»). У Пед. т-ві Підкарпатської Русі видав кілька підручників з лат. мови, публікував статті пед. та краєзнавчого змісту в ж. «Підкарпатська Русь». Велику популярність у краї принесла йому зб. «Народні оповідання про давнину» (Пряшів, 1925). Восени 1938 був заарештований угор. властями; після звільнення 1939 переїхав до Праги (Чехословаччина), де продовжив пед. працю і дослідження фольклору та літ. Закарпатської України. Співпрацював з І.Панькевичем, М.Мольнаром та ін. чеськими і словац. україністами. В 1950— 60-ті рр. написав праці «Із минулого Закарпатської України», «Студія про Михайла Врабеля», «Нарис історії Краснобрідського монастиря», «Меценат Іван Ковач», «Олекса Довбуш на Закарпатті» та ін. Наук. статті друкував у часописах «Slavia» (Прага), «Дукля» (Пряшів, нині м. Прешов, Словаччина), «Наукових записках Українського музею у Свиднику», в укр. виданнях Варшави. Автор низки статей про укр. діячів к-ри Закарпаття і Пряшівщини 19 ст. Переклав із словац. мови повість «Лаборець» Б.Носака-Незабудова (Пряшів, 1966) і написав до неї передмову. П. у м. Прага. Тв.: [Fata morgana]. «ЛНВ», 1909, т. 48, кн. 12; Переказ про князя Лаборця. «Підкарпатська Русь», 1923, № 1; Народні оповідання про давнину (Історія Підкарпатської Русі в переказах). Пряшів, 1925; Національне вихованє. «Підкарпатська Русь», 1930, № 3; Відблиски давнини (до історії весільних обрядів в народній поезії). Там само, 1930, № 4—5; Фольклор і літературний процес Закарпаття, XVII—XIX ст. Там само, 1930, № 5— 6; Хрестоматія з української літератури. Братислава, 1955; Довгович в обороні честі закарпатських українців. «Славія», 1960, т. 1; Біографічна тема В.Ляховича про життя письменника Довговича. «Дукля», 1966, № 4. Літ.: Качкан В. Незнищенне древо Заклинських. «Дзвін», 1994, № 4; Його ж. Українське народознавство в іме-
нах, ч. 1. К., 1994; Хланта І. Літературне Закарпаття у ХХ ст.: Бібліографічний покажчик. Ужгород, 1995; Долгош І. Моє листування з Корнилом Заклинським. «Науковий збірник товариства “Просвіта” в Ужгороді», 1996, № 1(15); Габор В. Заклинський Корнило Романович. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 4. Львів, 1997; Мушинка М. Син славного роду: До 110-річчя з дня народження Корнила Заклинського. В кн.: Календар «Просвіти» на 1999 р. Ужгород, 1999; Куля Ф. Корнило Романович Заклинський: 115 річчя з дня народження літературознавця, фольклориста, перекладача (1889—1966). В кн.: Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2004 р. Ужгород, 2003. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Заклинський Корнило Гнатович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
