ЗАКЛИНСЬКИЙ Богдан Романович (псевд. і криптоніми — Богдан З-ий, Б.З., С.Правдолюб та ін.; 19.08.1886—12.04.1946) — письменник, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громад. та культ. діяч. Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка (1913). Старший син педагога Станіславської учительської семінарії Р.Г.Заклинського. Брат Р.Р.Заклинського та К.Р.Заклинського. Н. в м. Станіслав (нині м. Івано-Франківськ). Закінчив Станіславську г-зію (1909) і учительську семінарію (за ін. даними — філос. ф-т Львів. ун-ту). Зібрав і передав Музею Наукового товариства іме-
ні Шевченка більш як 250 етногр. експонатів (1910). Друкувався в галицьких виданнях («Дзвінок», «Діло», «Рідне слово», «Свобода» та ін.). З початком Першої світової війни разом з 5-ма молодшими братами вступив до Легіону Українських січових стрільців. Від січ. 1915 працював у секції нар. шкільництва Загальноукр. культ. ради у Відні, уклав і опублікував, зокрема, «Український буквар» (1916), «Читаночку для чемних діточок» (1917). 1919—20 разом з М.Угрином-Безгрішним працював у вид-ві «Довбуш», де видав кілька читанок для початкових шкіл. 1920—27 — учитель нар. шкіл Закарпатської України (Тур’ї Ремети, Великий Бочків, нині смт Великий Бичків; Ясіня). Викладач приватних укр. навч. закладів Галичини. 1928 упорядковував архів Укр. пед. т-ва. Організовував читальні «Просвіти» (див. Просвіти), осередки «Рідної школи» та пластові об-ня (див. «Пласт»). Від 1944 працював у Львів. від-ні Ін-ту мистецтвознавства, фольклору й етнографії (ІМФЕ) АН УРСР (див. Інститут мистецтвознавства, фольклору й етнографії НАН України) під кер-вом Ф.Колесси. Творчий доробок З. склали більш як 100 наук. розвідок, статей, брошур, шкільних підручників, методичних посібників, чимало з яких не втратили актуальності й методичного значення до цього часу («Національне виховання», 1927; «Діяльна школа», 1927; «Виховання провідників»
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Заклинський Богдан Романович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
