ЗАЇКІН В’ячеслав Михайлович (1896—27.08.1941) — історик. Н. в м. Вовчанськ. Походив зі старшинсько-козац. роду. Навч. на юрид. (1918) та історико-філол. (1919) ф-тах Харків. ун-ту. Після закінчення ун-ту залишився на каф-рі класичної філології як професорський стипендіат. Наук. діяльність розпочав 1912, друкував істор. розвідки в укр. часописах. Від 1917 викладав у середніх і вищих школах Харкова. Після захисту дис. на тему: «Соединение Украины с Московским государством в 1654 г.» (1920), побоюючись переслідувань з боку рад. властей, виїхав на Кубань. 1922 нелегально емігрував до Польщі, де викладав рос. мову й історію в приватній г-зії та на Вищих курсах українознавства у Варшаві, від 1926 — історію слов’ян. церков на богословському ф-ті Варшавського ун-ту. Одночасно друкував свої наук. праці в часописах «Нова зоря» та «Дзвони» (Львів). 1937 переїхав до Львова. Працював н. с. Ін-ту соціальної та екон. історії Львів. ун-ту, проф. Львів. політех. ін-ту. 22 берез. 1940 заарештований, 4 серп. 1941 засуджений воєн. трибуналом військ НКВС до страти. Страчений. Автор ґрунтовних наук. досліджень з історії церкви. Наук. доробок З. складають також дослідження з історії укр. філософії («Українська філософія», «Систематизація історії української філософії», «Західна філософія на Україні» та ін.), історіографічні огляди, зокрема «З сучасної української церковної історіографії», «Історично-правнича наука української еміграції та головні ідеологічні напрямки в ній» та ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАЇКІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
