ЗАБІЛА Віктор Миколайович (1808 — листоп. 1869) — поет. Походив із давнього козац.-старшинського роду Забіл. Дядько П.П.Забіли. Н. на х. Кукуріківщина (нині с. Забілівщина Борзнянського р-ну Черніг. обл.). 1822—25 навчався у Ніжин. г-зії вищих наук кн. О. Безбородька (див. Ніжинський ліцей), 1825—34 перебував на військ. службі. 1834 вийшов у відставку й осів у родовому гнізді. Дружив із Т.Шевченком, який намалював його портрет і зобразив під іменем Віктора Олександровича у повісті «Капитанша». Літ. діяльність почав у серед. 1830-х рр. За творчим спрямуванням належав до поетів-романтиків, які перебували під впливом творчості Т.Шевченка (див.: Записки М.Глинки в ж. «Русская старина», 1870, т. 2, та кн. М.Чалого «Жизнь и произведения Т.Шевченка». К., 1882). Опублікував кілька віршів в укр. альманасі «Ластівка», що видавався Є.Гребінкою, та в «Черниговских губернских ведомостях». Вірші «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку», покладені на музику М.Глинкою, стали нар. піснями. До таких віршів, як «Голуб», «Човник», «Не плач, дівчино», З. самотужки створив мелодії. П. у м. Борзна. Лише 1906 зусиллями І.Франка видано повну зб. поезій З. під назвою «Співи крізь сльози». Літ.: Українські поети-романтики. К., 1987; Деко О. Солов’ї співають на світанні. К., 1988; Українська літературна енциклопедія, т. 2. К., 1990. Т.І. Лазанська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Забіла Віктор Миколайович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
