ЖОВКВА (до 1603 — Винники, 1603—1944 — Жолків, 1951— 91 — Нестеров) — місто обласного підпорядкування Львівської області, райцентр. Розташов. на р. Свиня (прит. Рати, бас. Вісли), за 32 км від Львова. Нас. 13,4 тис. осіб (2004).
Жовква. Домініканський монастир. Головний фасад. Фото кінця 20 ст.
Первинна назва — Винники. Перша письмова згадка під 1368. Спочатку поселення належало шляхтичу Древенті. Від 1560 було у власності магнатського роду Жолкевських, пізніше містом володіли Собеські і Радзивілли. У 17 ст. значний торг. центр. 1603 отримало магдебурзьке право, тоді ж було затверджено назву Ж. Мало привілеї на винокуріння, торгівлю і дозвіл на проведення 4 ярмарків на рік. У місті велося буд-во з каменю. 1606 споруджено замок, 1623 — костел, 1653 — монастир домініканців, 1682 — монастир василіан. Ж. мала фортифікаційні укріплення (кам’яні мури). Ж. була значним культ. центром. Завдяки видавничій діяльності Жовківського монастиря отців василіан Ж. була відома як реліг. центр. У 17 — на поч. 18 ст. у Ж. працювали знамениті маляри І.Руткович, Д.Раєвич, В.Петранович. 1613 при церкві Різдва засновані правосл. братство і школа (див. Братські шко-
ли). За гіпотезою І.Крип’якевича, Б.Хмельницький народився в Ж. і навчався в братській школі. Під час національної революції 1648— 1676 військо Б.Хмельницького двічі займало Ж. — у листоп. 1648 (замок не був узятий) і у верес. 1655. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1773, 1795) Ж. увійшла до складу Австрії (з 1867 — Австро-Угорщина) і стала адм. центром округи.
Жовква. Синагога. Фото початку 21 ст.
164 ЖОВКВА
ва, який 1914 загинув недалеко від міста). Протягом 1950— 60-х рр. були реконструйовані старі пром. підпр-ва. Архітектурні пам’ятки: замок (початок 17 ст.), кафедральний костел св. Лаврентія і дзвіниця (17 ст.), домініканський монастир (17 ст.), церква і дзвіниця монастиря василіан (17—18 ст.). 1994 створено історико-архіт. заповідник «Жовква». Літ. ІМіС УРСР. область. К., 1968. Львівська В.В. Головко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЖОВКВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
