«ЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ-РУСИ» («ЖДІУ-Р») — серійне багатотомне вид. літописних, юрид., літ., стат. пам’яток та документальних матеріалів з історії церкви, освіти та к-ри 16— 18 ст., яке видавалося Археогр. Жемчужников Л.М. Кобзар на шляху. 1854.
Жемчужников Л.М. Альбом «Живописная Україна». Фронтиспис. 1861.
Жемчужников Л.М. Ворота в Седневі. 1861.
148 ЖЕСТЬ
ський (Київ, 1893—97, т. 1—3). Деякі томи «ЖДІУ-Р» мають подвійну порядкову нумерацію: заг. серійну та окремих джерельних комплексів. Більшість документів та матеріалів, вміщених у «ЖДІУ-Р», були вперше введені до наук. обігу. Всі документи надруковано мовою оригіналів (лат., польс., італ., нім., рос.) зі збереженням мовних особливостей та правопису. Частину документів подано зі скороченням. Майже всі томи мають ґрунтовні вступні розвідки, іменний та геогр. покажчики, коментарі. Бібліогр.: Періодичні та серійні видання Наукового товариства ім. Шевченка у Львові (1885—1939): Анотований покажчик. Львів, 1990; Жарких М. Бібліографія Старої України (1240—1800 рр.), зошит 2. К., 1995. Літ.: Грушевский М. Львовское ученое общество имени Шевченка и его вклад в изучение Южной Руси. «Журнал Министерства народного просвещения», 1904, № 3; Крип’якевич І. Джерела з історії Галичини періоду феодалізму (до 1772 р.): Огляд публікацій. К., 1962; Бортняк Н. Степан Томашівський: початки наукової і громадської праці до 1911. «Україна в минулому», К.—Львів, 1992, вип.2; Крупницький Б. Археографічна діяльність М.Грушевського. В кн.: Історія української археографії: Персоналії, вип.1. К., 1993; Едиційна археографія в Україні у XIX—XX ст.: Плани, проекти, програми видань, вип. 1. К., 1993; Джерелознавство історії України: Довідник. К., 1998; Капраль М. Археографічна діяльність Михайла Грушевського у львівський період життя (1894—1914). В кн.: М.Грушевський і українська історична наука: Матеріали наукових конференцій, присвячених М.Грушевському (Львів, 24—25 жовт. 1994 р., Харків, 25 серп. 1996 р., Львів, 29 верес. 1996 р.). Львів, 1999. О.В. Ясь.
пунктів якої декларував створення синдикату «Ж.» як самостійної орг-ції. Керувала ним спец. Рада з питань нормування замовлень та квотної політики. 1906— 07 синдикат постачав на внутр. ринки країни 543, 1907—11 — 620, 1911—15 — 700 тис. пудів готової продукції, і в ньому, крім з-дів Санкт-Петербурга, Москви, Варшави, Ревеля (нині м.Таллінн, Естонія), Лібави (нині м. Лієпая, Латвія), Ростова-наДону, Єкатеринбурга (обидва нині міста в РФ), помітну роль завжди відігравали одес. підпр-ва Вальтуха, Трігера, Левіна, Люльки, власники яких входили до ради «Ж.», маючи спільну квоту в 18,8 % і даючи щороку 1/7—1/5 ч. асортименту синдикату в цілому. «Ж.» намагалася так регулювати галузевий ринок жерсті в країні, щоб він постійно перебував у напівнасиченому стані, тому досить часто вдавалася до скорочення обсягів вир-ва (зокрема, ті ж «одесити» до вступу в синдикат продукували товарів вдвічі більше, ніж після 1909). Припинила своє існування в жовт. 1917. Літ.: Гушко А.О. Представительные организации торгово-промышленного класса в России. СПб., 1912; Монополии в металлургической промышленности России. 1900—1917: Документы и материалы. М.—Л., 1963; Материалы по истории СССР, т. 6. М., 1989. О.М. Машкін.
«Ж.ц.» — архієпископ Донец. Андрій, протоієрей Б.Дикарєв (секретар Синоду) та ін. ДПУ надавало «Ж.ц.» щомісячну допомогу й оплачувало окремі її заходи. На Всеукр. помісному соборі обновленців (трав. 1925) проголошено автокефалію цієї церкви, затверджену Всесоюзним собором обновленців (жовт. 1925). Періодом найбільшого піднесення обновленського руху в Україні були 1925—26 (у січ. 1926 «Ж.ц.» налічувала 3500 парафій). На поч. 1926 «Ж.ц.» одержала підтримку константиноп. патріарха Василія III, а через моск. Священний Синод — і єрусалимського патріарха Даміана. На 3му Соборі «Ж.ц.» (трав. 1928), на якому був присутній представник Константинопольського патріархату архімандрит Василій (Димопуло) і було затверджено статут церкви, було прийнято також спец. постанову «Про липківщину», що засуджувала Українську автокефальну православну церкву і ставила завданням її ліквідацію. Після досягнення угоди з митрополитом Сергієм (Страгородським) про політ. лояльність РПЦ до рад. влади (див. Декларація митрополита Сергія 1927) інтерес до «Ж.ц.» згас. Чимало єпископів і священиків «Ж.ц.» зазнали репресій. 1943 покаяння перед патріархом Сергієм приніс обновленський єпископ Ювеналій (Машковський), і це стало завершенням історії «Ж.ц.» в Україні. Літ.: Білокінь С.І. Православні єпархії України 1917—1941 рр. В кн.: Історико-географічні дослідження на Україні: Збірник наукових праць. К., 1992. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ-РУСИ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
