ЄРОФЕЇВ Іван Федорович (08.10 (26.09).1882—27.11.1953) — письменник, історик, літературознавець, етнограф і фольклорист. Н. в с. Андрушівка (нині село Погребищенського р-ну Він. обл.). Закінчив історико-філол. ф-т Київ. ун-ту (1907). Працював на каф-рі історії укр. к-ри ВУАН та в Музеї Слобідської України в Харкові, викладав у вузах Харкова й Києва. Брав участь у роботі низки наук. комісій та т-в; активно співробітничав із Українським комітетом охорони пам’ятників культури. Чл. спілки сел. письменників «Плуг». Автор праць «Українські думи і їх редакції» (1910); «До питання про Кармалюка» (1924); «До питання про старі українські міри ваги та грошовий облік» (1927), істор. повісті «Олекса Довбуш» (1945). Один із упорядників зб. документів «Устим Кармалюк» (1948). Досліджував творчість Т.Шевченка, М.Гоголя, Г.Сковороди, П.А. Грабовського, В.Чумака та ін.; питання міжнац. літ.-мистецьких зв’язків та шевченкознавства. Опублікував архів. матеріали про афроамер. актора А.Олдріджа, грузин. поета та громад. діяча А.Церетелі. Перу Є. належать праці, в яких розглядається історія театру. Займався перекладацькою діяльністю, зокрема 1928 здійснив переклад поеми К.Треньова «Любов Ярова». В останні роки життя брав активну участь у створенні лат.-укр.-рос. словника мед. термінології, що вийшов 1948. Листувався з Максимом Горьким, який цікавився його матеріалами про О.Довбуша та У.Кармалюка.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЄРОФЕЇВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
