ЕТНОЦИД (від грец. fинпт — народ — та лат. caedo — вбиваю) — свідома нац. політика знищення етнічної своєрідності окремого народу шляхом нівелювання мовних, культ. та ін. відмінностей. Поняття «етноцид» за змістом близьке до поняття «асиміляція» (див. Асиміляція). Воно базується на уявленні про вищість к-ри одного етносу (найчастіше титульного в певній д-ві) над к-рами підлеглих етносів. Е. може проявлятися як у вигляді цілеспрямованого руйнування к-ри певного етносу (що часто приз-
водило до фіз. знищення представників цього етносу — геноциду), так й у вигляді поступової, ненасильницької заміни однієї к-ри на ін., що не викликає активного спротиву. Робоча група з корінних народів ЮНЕСКО під Е. розуміє «будь-яку дію, спрямовану на позбавлення етносу його етнічних рис або ідентичності, будьякі форми насильницької асиміляції або інтеграції, будь-яке примушування до переходу до чужого способу життя, будь-яку пропаганду, спрямовану проти корінних народів». До форм Е. ЮНЕСКО зараховує також знищення нац. та культ. пам’яток, архівів, б-к, заборону або введення обмежень на використання нац. мов, «переписування» нац. історій, зміну істор. назв населених пунктів, місцевостей та ін. Щодо укр. етносу, на різних етапах його історії практикувалися найрізноманітніші форми Е. — від різноманітних заборон (див., зокрема, Полонізація, Румунізація, Русифікація) до фізичного винищення (див. Депортації в ретроспективі української історії, Голодомор 1932—1933 років в УСРР). Літ.: Політологія. Етнологія. Соціологія: Доповіді та повідомлення Третього Міжнародного конгресу україністів, 26—29 серпня 1996 р. Х., 1996; Лозко Г. Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект. К., 2001; ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия (32;2003; Париж). Разработка комплексной стратегии борьбы против расизма, дискриминации, ксенофобии и связанной с ними нетерпимости. Париж, 2003. В.В. Головко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕТНОЦИД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
