Ств. 9 трав. 1921 на спільному зібранні ВУАН (нині Національна академія наук України), того ж року злилася з етногр. секцією Українського наукового товариства. 1922 перетворилася на Етногр.-фольклорну комісію при ВУАН на чолі з акад. А.Лободою. Того ж року при ній утворено Кабінет муз. етнографії (Муз.-етногр. кабінет), що діяв до 1934 (кер. — К.Квітка). Комісія встановила і підтримувала постійні зв’язки з житомир., черніг., полтав. та ін. краєзнавчими закладами. 1926 мала понад 400, 1928 — 10 тис. кореспондентів. Спочатку видавала спец. праці з найменш досліджених на той час питань етнографії (дослідження жестів, міміки, початкової писемності, дитячої мови тощо), 1925 під редагуванням А.Лободи започаткувала «Етнографічний вісник», який проіснував до 1932. Завдяки комісії вивчення етнографії та фольклористики в Україні було поставлено на наук. основу, розроблено розгорнуту програму проведення наук. досліджень. З її ініціативи в навч. закладах України створено низку етногр. і краєзнавчих осередків, які збирали етногр. матеріал на місцях. Комісія видавала «Бюлетень Етнографічної комісії ВУАН», мета якого — підтримка етногр. інтересів і популяризація методології етногр. досліджень. Наприкінці 1920-х рр. вивчала широке коло питань, у т. ч. історію ф-к, з-дів, робітн. побут; надрукувала розвідку «Українські цигани». 1928 ухвалено створити при ній Кабінет нац. меншостей і Кабінет казкової творчості (діяв до 1934). В січ. 1929 було створено Кабінет національних меншостей при ВУАН, який підготував спеціалізовані програми, анкети, інструкції для дослідження нац. меншин. 1931 комісія набула статусу установи етногр. циклу соціально-екон. від. ВУАН. 1932 діяльність попереднього кер-ва Е.к. при ВУАН під кер-вом А.Лободи була кваліфікована як «ворожа пролетаріатові й реакційна», відповідно зазнала змін і робота комісії та «Етнографічного вісника». 1933 комісію разом з ін. етногр. і археол. закладами перетворено на Спілку інституцій матеріальної к-ри, а 13 лют.
1934 реорганізовано в Ін-т історії матеріальної к-ри ВУАН (див. Інститут історії матеріальної культури АН УСРР/УРСР). Спадкоємцями «Етнографічного вісника» стали часописи «Український фольклор» (1937—39), «Народна творчість» (1939—41), «Наукові записки» (1947—58; Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР), «Народна творчість та етнографія» (з 1957). Літ.: Лобода А.М. Сучасний стан і чергові завдання української етнографії. «Етнографічний вісник», 1925, кн. 1; Звідомлення відділу за 1925 рік. «Записки Історико-філологічного відділу УАН», 1926, кн. 7—8; Звідомлення відділу за 1926 рік. Там само, 1927, кн. 15; Заремба С.З. Історико-краєзнавча діяльність Етнографічної комісії ВУАН. «Народна творчість та етнографія», 1985, № 1; Історія Академії наук України: 1918—1923: Документи і матеріали. К., 1993; Полонська-Василенко Н.Д. Українська академія наук. Нарис історії. К., 1993; Щербань Т. Видатний український фольклорист і етнограф (До 125-річчя від дня народження акад. Андрія Лободи). «Народна творчість та етнографія», 1996, № 5—6; Історія Національної Академії Наук: Документи і матеріали, т. 3. К., 1998. Л.Д. Якубова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕТНОГРАФІЧНА КОМІСІЯ ПРИ ВУАН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
