ЕРБІНЬЇ Мішель де (Herbigny Michel d’; 08.05.1879, за ін. даними, 08.05.1880 — 23.12.1957) — діяч катол. церкви (див. Католицизм). Чл. ордену єзуїтів (1897), д-р теології (1911), єпископ (1926),
сходознавець. Н. в м. Лілль (Франція). Навч. в семінаріях ордену єзуїтів у містах Гемерт (Нідерланди) та Енгієн (Бельгія). Духовний сан прийняв 1910. Досліджуючи християн. Схід і теологічну доктрину православ’я, 1911 здійснив подорож до Галичини (зокрема відвідав Хирів), Буковини, Румунії, Хорватії, Боснії і Герцеговини. Підсумком подорожі стала наук. праця про рос. реліг. філософа В.Соловйова, відзначена премією Паризької АН. Від 1921 — проф. Григоріанського ун-ту в Римі (Італія). 1924— 31 — перший ректор заснованого єзуїтами Папського сх. ін-ту. Від 1925 — радник створеної при конгрегації сх. церков спец. комісії «Pro Russia», яка займалася питаннями діяльності катол. церкви в СРСР. Автор проектів папських послань про становище церкви в РСФРР (1921) та згодом у СРСР (1930). Виступав у Парижі, Римі та ін. містах Європи з доповідями про голод 1921—1923 років в УСРР й діяльність Папської місії допомоги. Справляв вплив на папу Пія ХІ в питаннях сх. політики Ватикану. Засн. катол. навч. центрів у Франції, Бельгії, Німеччині, Австрії, Чехословаччині, де з рос. емігрантів готували місіонерів для діяльності на тер. СРСР. З ініціативи Пія ХI та за підтримки апостольського нунція в Берліні (Німеччина) Е.Пачеллі (згодом папа Пій ХII), яким був висвячений на єпископа, тричі відвідав СРСР (4—15 жовт. 1925; 29 берез. — 15 трав. 1926; 28 лип. — 7 верес.
1926), зокрема побував у Харкові, Одесі, Києві. Метою подорожей до СРСР були приховане від рад. влади відновлення та реорганізація ієрархії РКЦ. Таємно висвятив 4 єпископів, у т. ч. священика з м. Дмитріївськ (нині м. Макіївка) П.-Е.Неве, надавши йому повноваження кер. РКЦ в СРСР, та священика з м. Сімферополь О.Фрізона. 1930 очолив комісію «Pro Russia», добився розширення її повноважень і відокремлення від конгрегації сх. церков та зосередивши її діяльність на розкритті переслідувань, яких зазнавала церква в СРСР. У груд. 1933 внаслідок компрометацїї, вчиненої агентом рад. спец. служб унійним священиком О.Дейбнером, який працював його особистим секретарем, подав у відставку. Залишив Рим, відійшов від публічної діяльності. Останні роки життя провів у монастирі ордену єзуїтів як чернець. П. у м. Екс-ан-Прованс (Франція). Тв.: Un Newman russe: Vladimir Soloviev, 1853—1900. Paris, 1911; L’unitе dans le Christ. Roma, 1923; L’aide pontificale aux enfants affamеs de Russie. «Orientalia Christiana», 1925, vol. 4(1), N 14; April—Maio; L’aspect religieux de Moscou. Rome, 1926; P>ques en Russie. Paris, 1926; La guerre antireligieuse en Russie soviеtique. Paris, 1930; Le front antireligieux en Russie soviеtique. Paris, 1930. Літ.: Sprawy wschodnie w Rzymie. «Oriens», 1934, z. 1, 1 lutego; Wenger A. Rome et Moskou. 1900—1950. Paris, 1987; (рос. пер.) М., 2000; Голод 1921—1923 і українська преса в Канаді: Збірник документів і матеріалів. Торонто—К., 1992; Rood W. Rom und Moskau: Der heilige Stuhl und Ru8land bzw. die Sowjetunion von der Oktoberrevolution 1917 bis zum 1. Dezember 1989. Altenberge, 1993; (рос. пер.) Львів, 1995; Stehle H. Geheimdiplomatie im Vatikan. Die P@pste und die Kommunisten. Zhrich, 1993; Skalski T., ks. Terror i cierpienie: Kosciо» katolicki na Ukrainie, 1900—1932: Wspomnienia. Lublin—Rzym—Lwоw, 1995; Рубльова Н. Ватикан і Україна: спроба збереження й поширення римсько-католицької ієрархії (1917—1939 рр.). В кн.: Християнство і духовність: Збірник матеріалів другої Міжнародної наукової конференції... «Християнство: історія і сучасність». К., 1998; Її ж. Ліквідація в Україні ієрархії Римокатолицької церкви (кінець 1917 — 1937 рр.). «З архівів ВУЧК—ГПУ— НКВД—КГБ», 2000, № 2/4; Влада і Костьол в радянській Україні, 1919— 1937 рр.: Римо-католицька церква під репресивним тиском тоталітаризму: Документи і матеріали: (Передмова,
