ЕЛЕКЦІЯ ВІЛЬНА ПОГОЛОВНА (Elekcja volna viritim) — таку назву мав сейм Речі Посполитої, на якому обирався польс. король й одночасно вел. князь литов. Ця назва походить від однойменної назви принципу, що у часи виборної монархії (1573—1791) змінив ін. принцип — elekcja vivente rege, згідно з яким вибори нового короля відбувалися за життя його попередника, співправителем якого та/чи спадкоємцем якого ставав новий король. Так, 1529 за життя польс. короля та вел. князя литов. Сигізмунда I Старого (1467—1548) його наступником — польс. королем та вел. князем. литов. — було проголошено його сина — Сигізмунда Августа. Проти цього гостро протестувала шляхта, яка побоювалася встановлення в країні спадкової монархії і вважала своїм природним правом вільне обирання польс. короля. Однак Сигізмунд I Старий шляхом поступок шляхті все-таки зміг короновувати сина 1530. Та після смерті Сигізмунда II Августа (1572; він не мав потомків, і отже, був останнім з династії Ягеллонів) при обранні нового короля (ним став Генріх Валуа; див. Генрикові статті 1573) шляхта досягла своєї мети. За умовами Е.в.п. деталі майбутніх виборів спочатку обговорювалися на конквокаційному сеймі, а потім оголошувався власне елекційний сейм, у якому брали участь не лише сенатори та земські посли, а й уся шляхта (поголовно; лат. viritim) й делегати від деяких міст. Вибори відбувалися неподалік від Варшави поблизу с. Воля. Місце зібрання —
«коло» оточувалося ровом та валом. Поруч з «колом» ставився великий намет — шопа, де радилися сенатори й земські посли в присутності примаса — архієпископа Гнєзненського, який був главою католицької церкви Речі Посполитої і в період безкоролів’я виконував функції глави держави (див. Інтеррекс). Шляхта голосувала воєводствами в присутності земських послів, останні мали передавати результати волевиявлення шляхти сенаторам. Керував сеймом маршалок, який спеціально обирався сеймом для того, щоб оголошувати вибір короля, і який під час свого обрання присягався, що не підпише виборчого диплома в разі, коли елекція не буде здійснена при «згоді всіх і кожного зокрема». Новооголошеного маршалком короля номінував далі примас. Всього відбулося 10 Е.в.п. (1573, 1575, 1587, 1632, 1648, 1669, 1674, 1697, 1733, 1764). Е.в.п. була скасована Конституцією 3 травня 1791. Літ.: Кареев Н. Исторический очерк польского сейма. М., 1888; Gloger Z. ElekcyjnoСƒ i elekcje krоlyw. В кн.: Gloger Z. Еncyklopedia Staropolska, t. 1—2. Warzawa, 1958; Elecja wolnа viritem. В кн.: Maly slownik historii Polski. Warzawa, 1964. П.В. Голобуцький, О.О. Михайлов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕЛЕКЦІЯ ВІЛЬНА ПОГОЛОВНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
