ЕКОНОМІКА ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ ВІД КАПІТАЛІЗМУ ДО СОЦІАЛІЗМУ
Поняття «економіка перехідного періоду» означає: 1) складову частину доктрини більшовиків про становлення екон. основ комуніст. сусп-ва; 2) теорію і практику ліквідації капіталіст. та формування соціаліст. вироб. відносин, створення і функціонування екон. системи держ. соціалізму; 3) «революцію економічну» (визначення М.Бухаріна), що тривала упродовж 1917 — 1-ї пол. 1930-х рр. і являла собою перехідний період — етап існування багато-укладної економіки та трансформації її в неринкову, адм.-командну еко-
номіку шляхом максимального використання державою позаекон. примусу й насилля задля руйнації старих та впровадження нових вироб. і соціальних відносин. Осн. принципи доктрини економіки перехідного періоду були викладені в працях В.Леніна («Економіка і політика в епоху диктатури пролетаріату», «Чергові завдання радянської влади», «Про продовольчий податок і значення нової політики та її умови», «Про кооперацію») і узагальнені М.Бухаріним в кн. «Економіка перехідного періоду». М.Бухарін стверджував, що тривалість перехідного періоду пов’язана з величиною «позаекономічної» сили: чим потужнішою є остання, тим швидше має завершитися перехідний період і тим меншими будуть «втрати», зумовлені різного роду трансформаціями. Вирішальним засобом проведення змін в економіці він вважав революц. держ. владу — «концентроване й організоване суспільне насилля» у формі диктатури пролетаріату, а осн. кроками на шляху досягнення стратегічних завдань — впровадження держ. капіталізму, посилення соціалізації та націоналізації економіки. Характерними ознаками перехідного періоду мали стати — держ. хлібна монополія, карткова система, тверді ціни, ліквідація товарно-грошових відносин, обов’язкова здача с.-г. продукції, розподіл пром. продукції, централізоване регулювання обігу всіх складових вироб. процесу, відмирання екон. категорій і законів ринкової економіки (ціна, вартість товару, заробітна плата). У контексті ідей економіки перехідного періоду політ. кер-во СРСР розглядало «воєнний комунізм» та нову економічну політику як єдиний процес заміни в країні капіталіст. вироб. відносин на соціаліст., а т. зв. соціаліст. реконструкцію нар. госп-ва — ліквідацію приватного підприємництва, форсовану індустріалізацію, масову насильницьку колективізацію сільського господарства наприкінці 1920—поч. 1930-х рр. — як завершальну стадію
21 ЕКОНОМІКА
К. Кускова — одна із засновників течії економізму.
22 ЕКОНОМІЧНА
силового формування екон. підвалин соціалізму (див. Соціалізм). Літ.: Преображенский Е. От НЭПа к социализму (взгляд в будущее России и Европы). М., 1922; Його ж. Экономические кризисы при НЭПе. М., 1924; Отчет о деятельности Рабоче-Крестьянского Правительства УССР с 1 октября 1922 по 1 октября 1923. Х., 1924; Ларин Ю. Частный капитал в СССР. М.—Л., 1927; «Більшовик України», 1930, № 7; Бухарин Н.И. Проблеми теории и практики социализма. М., 1989; Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921—1939 рр.). К., 1999. В.І. Марочко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕКОНОМІКА ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ ВІД КАПІТАЛІЗМУ ДО СОЦІАЛІЗМУ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
