ЕКЗИЛЬНИЙ УРЯД (франц. exil, від лат. exilium — вигнання, висилка), уряд у вигнанні — уряд тієї чи ін. держави, що з тих чи ін. причин, які унеможливлюють його діяльність у своїй країні, працює за межами кордонів цієї країни, представляючи її (цієї країни) д-ву в стосунках з ін. двами, спираючись на певні юрид. документи, що визнаються ін. двами законною основою його діяльності (у роки Другої світової війни урядами у вигнанні були, зокрема, уряди Франції і Польщі — у Лондоні, Велика Британія; Югославії — у Каїрі, Єгипет). Незалежно від того, перебуває Е.у. у вигнанні внаслідок санкцій ін. влади в його країні чи за власним рішенням (через неможливість продовження діяльності в країні), він у своїх установчих документах зазвичай проголошує себе єдиним легітимним урядом своєї країни. Він прагне до встановлення міжнар. зв’язків і, як правило, домагається від ін. д-в
20 ЕКОЛОГІЧНИЙ
того, щоб вони визнавали лише його єдиним правомірним представником держ. влади цієї країни. Діючи як суб’єкт міжнар. відносин, Е.у. за сприятливих обставин може вдатися до спроби повернути собі реальну владу в країні. В укр. історії 20 ст. урядом України у вигнанні після поразки української революції 1917— 1921 був Державний центр УНР на еміграції. Після здобуття Україною держ. незалежності (1991) на надзвичайній сесії Укр. нац. ради, що виконувала роль екзильного парламенту, було оголошено про складення цим Е.у. своїх повноважень. О.О. Хорошилова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕКЗИЛЬНИЙ УРЯД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
