ЕЙДЕМАН Роберт Петрович (Ейдеманіс; 09.05(27.04).1895— 12.06.1937) — військ. діяч, комкор (1935), письменник. Н. в м. Леясціємс (нині місто в Латвії). Після закінчення Київ. військ. уч-ща (1916) служив прапорщиком. У роки громадян. війни 1918—20 командував д-зіями, 13-ю армією на Південному фронті та Південно-Західному фронті, що вели бойові дії проти військ А.Денікіна, П.Врангеля. Один з організаторів придушення повстанського руху в Україні 1918—1922. 1921—24 — заст. команд. ЗС України і Криму (від 3 черв. 1922 Український військовий округ). Пізніше займав командні посади в Сибірському військ. окрузі, в Москві. Нагороджений 2-ма орденами Червоного Прапора та орденом Червоної Зірки. Репресований. Страчений.
Ейнгорн В. «О малороссійскихъ переписныхъ книгахъ 1666 г.». Москва, 1895. Титульний аркуш.
ма. 1878—80 навч. в г-зії м. Кишинів (нині столиця Молдови), яку закінчив зі срібною медаллю. Навч. в Петерб. історико-філол. ін-ті (1880—84), де отримав спеціальність викладача історії, географії та стародавніх мов. Володів англ., нім., франц., грец., лат. і польс. мовами. 1884—89 — учитель історії та географії у 1-й чол. г-зії м. Нижній Новгород (нині місто в РФ). 1889—1909 — викладав історію й географію у 1-й Моск. г-зії. 1909—10 працював у 11-й Моск. чол. г-зії, 1910—11 — дир. чол. г-зії у м. Карачев (нині місто Брянської обл., РФ). Упродовж семи років (1911—18) — дир. і викл. історії 1-ї чол. г-зії, а 1920—25 — н.с. губернського управління архів. справами Нижнього Новгорода. Від 1925 жив і працював у Москві. 1925—39 — архівіст, старший архівіст Архіву революції та зовн. політики. Чл. комісії при Центр. архіві РСФРР з питань, пов’язаних з поверненням архів. документів в архіви УСРР, 1930—32 — архіваріус, зав. архівом Моск. обласного від. працівників текстильної промсті. Від трав. 1932 до 1940 — бібліотекар 1-ї категорії від. рукописів, архіваріус 1-ї категорії, від 1 серп. 1940 — нач. заг. архіву Держ. б-ки СРСР ім. В.Леніна. Наук. доробок Е. становить 45 праць, більша ч. яких написана з використанням архів. матеріалу і висвітлює різноманітні питання історії України. Його дослідження «О малороссийских переписных книгах 1666 г.» (1895), «О сношениях малороссийского духовенства с московским правительством в царствование Алексея Михайловича», «Очерки из истории Малороссии в XVII в.» (обидві —1899), «К истории иноземцев Старой Малороссии» (1908) та ін. не втратили свого значення й донині. Літ.: Очерки истории исторической науки в СССР, т. 2. М., 1960; 1965; Митрофанов М. В.Й. Ейнгорн — історик і архівіст. «Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР», 1965, № 2; Книга памяти Российской государственной библиотеки. М., 1995; Войцехівська І.Н. Ейнгорн Віталій Йосипович. В кн.: Українські архівісти: Біобібліографічний довідник, вип. 1. К., 1999. І.Н. Войцехівська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕЙДЕМАН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
