ЕДИКТ (лат. edictum, від ediсo — оголошую) — 1) у Римі Стародавньому — публічна програмна заява магістрата (посадовця) — претора, едила, консула тощо — під час його вступу на посаду, в якій він декларував осн. напрями та принципи своєї діяльності. Фіксовані в письмовій формі Е., чинність яких визнавалася дійсною протягом одного року (строк, на який обіймалася посада), були важливим джерелом формування рим. права, давали змогу гнучко пристосовувати діючі правові норми до змін у соціально-екон. та сусп.-політ. сферах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕДИКТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
