ДЯЧЕНКО Дмитро Михайлович (14.06.1887, за ін. даними, 14.08.1884—21.05.1942) — архітектор, громад. діяч. Проф., чл.кор. Акад. арх-ри СРСР (1935). Н. в м. Таганрог (нині місто Ростовської обл., РФ) у багатодітній сім’ї власника шевської майстерні, який походив з с. Патлаївка (нині село Полтав. р-ну Полтав. обл.). 1907 закінчив Таганрозьке 8-класне тех. уч-ще і вступив до Акад. художеств та Ін-ту цивільних інженерів у Санкт-Петербурзі. Після успішного закінчення Ін-ту цивільних інженерів (1913) працював земським інженером спочатку Полтав., потім Київ. губ. 1918 став головою Т-ва укр. архітекторів
(1918—19), фундатор і ректор Укр. архіт. ін-ту в Києві (1918— 22). 1926, 1930 розробив і видав альбоми типових проектів колгоспного житла для УСРР. Серед архіт. споруд Д. — комплекс будов ін-тів Укр. с-г. акад. (нині Нац. аграрний ун-т) у Голосієво (місцевість у Києві; 1926—29). Тут талант зодчого виявився в тонкому розумінні нац. особливостей суто укр. архітектури, дбайливому ставленні до природного оточення, рельєфу мальовничої місцевості. Д. провадив велику громад. роботу. До 1937 займався пед. діяльністю: був проф. буд. і худ. ін-тів у Києві. Сміливі виступи та стійкість творчих переконань
(різкої критики за використання істор. стилю укр. бароко зазнав комплекс споруд у Голосієво) зробили неможливим його перебування в Києві: під загрозою арешту 1937 Д. із сім’єю переїхав до Москви, де працював у різних проектних орг-ціях, але не уникнув репресії. 1 лип. 1941 Д. заарештований, а в трав. 1942 захворів і помер (як повідомили його рідним — в одному з таборів). Літ.: Київ. Провідник. К., 1930; Словник художників України. К., 1973; Чепелик В.В. Триумф и трагедия зодчего. «Строительство и архитектура», 1987, № 11; Асеев Ю.С., Дяченко Б.М. Украинский зодчий Дмитро Дяченко. Там само, 1990, № 5. Р.І. Бондаренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЯЧЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
