ДУХНОВИЧ Олександр Васильович (24.04.1803—30.03.1865) — культ.-освіт. діяч, письменник, педагог, історик, греко-катол. священик. Один із провідних діячів руху «будителів» Закарпаття се-
ред. 19 ст. Н. в с. Тополя (нині Словаччина) в родині священика. Навч. в г-зії та богословській семінарії (1823—27) в Ужгороді. Після висвячення на священика працював архіваріусом єпархіальної канцелярії в м. Пряшів (нині м. Прешов, Словаччина). Згодом деякий час учителював в Ужгороді, був парохом у сільс. місцевості Пряшівщини, нотаріусом єпископської канцелярії в Ужгороді. Від 1844 і до кінця життя — канонік Пряшівської єпархії. Культ.-освіт. діяльність розпочав як збирач нар. пісень закарпатців, які ввійшли у відому збірку Я.Головацького (1878), засновник «Литературного заведения Пряшевского» (1850), що видавало для народу катехізиси, календарі, навч. та ін. популярні книжки, заснувало краєзнавчий «руський музей» тощо. Д. — автор понад 100 віршів (найбільш відомі патріотичні поезії — «Я русин був, єсьм і буду» та «Подкарпатські русини»), кількох прозаїчних тв. та п’єс, підручників для нар. шкіл, календарів (т.зв. місяцесловів), оригінальних праць з педагогіки, філософії, етнографії й історії та значної кількості статей, надрукованих у галицьких, віденських, будапештських і рос. виданнях. Серед істор. праць — «Історія Пряшівської єпархії», написана 1846 лат. мовою й видана рос. мовою в Санкт-Петербурзі (1877) та «Истинная история карпатороссов или Угорских русинов», написана рос. мовою 1853 і надрукована вперше в Москві (1914). У ній він, зокрема, обґрунтовує автохтонність (див. Автохтони) й етнічну спільність русинів по обидва боки Карпат та їх значний культ. вплив на угорців та ін. завойовників. Багатогранна діяльність Д. була пройнята турботою про нац.-культ. розвиток рідного народу — закарп. русинів-українців (див. Русини), боротьбою проти мадяризації (за що зазнавав переслідувань), ідеями слов’ян. єдності. Зокрема, 1849—50 він закликав до об’єднання «русинів угорських з галицькими», тобто Закарпаття з Галичиною. П. у м. Пряшів. Тв.: Твори, т. 1—3. Братислава— Пряшів, 1967—89; Вибрані твори. Ужгород, 2003.
Літ.: Волошин А. Памяти Александра Духновича. Ужгород, 1923; 2003; Микитась В.Л. О.В.Духнович. Ужгород, 1959; Ричалка М. О.В.Духнович педагог і освітній діяч. Пряшів, 1959; Машталер О.В. Педагогічна і освітня діяльність О.В.Духновича. К., 1966; Виднянский С.В. Идеи славянского единства в исторической концепции А.В.Духновича. В кн.: Культурные и общественные связи Украины со странами Европы. К., 1990; Невідомий Олександр Духнович. Ужгород, 1993; О.В.Духнович і слов’янський світ. Ужгород, 1993; Туряниця В.В. Вождь народа знаменитый. Ужгород, 1993; Данилюк Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах (з давніх часів до початку XX ст.). Ужгород, 1997. С.В. Віднянський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДУХНОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
