ДУРНОВО Петро Миколайович (1844, за ін. даними, 1845— 24(11).09.1915) — рос. держ. діяч. Закінчив курс Мор. кадетського корпусу в Санкт-Петербурзі (1862). 8 років провів у далеких плаваннях. По закінченні воєн.юрид. акад. (1872) працював у
500 ДУРОВ
С.Ф. Дуров.
Н.А. Дурова.
Мін-ві юстиції, де послідовно обіймав посади владимирського та моск. окружних суддів і товариша прокурора Київ. суд. палати. 1881 перейшов на службу в МВС на посаду управляючого суд. від. Департ. поліції; від 1900 до 1905 — товариш міністра внутр. справ при Д.Сипягіні (1900—02), В.Плеве (1902—04), П.Святополку-Мирському (1904— 05) та О.Булигіні (1905). У жовтні 1905 призначений міністром внутр. справ у кабінеті С.Вітте. Вдався до жорстоких заходів у боротьбі з революцією; надихав чорносотенні орг-ції (див. «Чорна сотня») на погромну діяльність. Перед відкриттям 1-ї Держ. думи (див. Державна дума Російської імперії) 1906 разом із кабінетом Вітте пішов у відставку, передавши управління мін-вом П.Столипіну. В тому ж році призначений чл. Держ. ради, в якій очолив украй правих, виступаючи проти П.Столипіна. У міжнар. питаннях Д. дотримувався пронім. орієнтації. Напередодні Першої світової війни у доповідній записці імп. Миколі II застерігав його від війни з Німеччиною, передбачаючи, що ця війна буде катастрофічною для самодержавства. П. у м. Петроград (нині С.Петербург). Літ.: Родзянко М.В. Крушение империи. М., 1991. О.Ф. Овсієнко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДУРНОВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
