ДУБРОВСЬКИЙ Петро Петрович (09.12.1754—09.01.1816) — бібліофіл, перекладач, дипломат. Походив з Київщини. До 1772 навч. в Київ. акад. (див. КиєвоМогилянська академія). Потім працював копіїстом та підканцеляристом у Синоді. 1778, маючи намір продовжити навч. за кордоном, виїхав до Парижа в складі церк. причту рос. посольської церкви. Висока освіченість та знання мов забезпечили йому місце секретаря при рос. посольстві (від 1780). У Парижі сформувалися бібліографічні інтереси Д., він почав збирати колекцію рукописів та документів. Виконуючи дипломатичні місії, побував у багатьох європ. столицях. Був знайомий з відомими політ. та культ. діячами, бібліофілами й колекціонерами. Під час Французької революції кінця 18 століття, коли Російська імперія відкликала свого посла, залишився один у місії та виконував обов’язки радника й секретаря. На цей час припадає поповнення його колекції документами з архівів Бастилії, манускриптами з СенЖерменського абатства, які він врятував. 1800 звільнений зі служби, вернувся до Санкт-Петербурга. Колекція Д. складалася з більш як 10 тис. рукописних книг 5—18 ст. та документів 12— 18 ст. 15-ма мовами. Серед них — італ. ілюмінований кодекс Тіта Лівія 15 ст., подарований Д. Ж.-Ж.Руссо, автографи Катерини Медічі, Карла IX, Генріха IV, кардинала Мазаріні, листи, мемуари видатних європ. учених і політиків. Д. мав намір подарувати свою колекцію Києво-Могилянській акад., щоб підтримати «давнє училище», але 1805 подарував її імп. Олександру I. Для колекції було засноване «Депо манускриптів» при Імператорській публічній б-ці у С.-Петербурзі. Д. був хранителем свого зібр. у б-ці, але 1812 усунутий від служби й навіть не був запрошений на урочисте відкриття б-ки 1814. П. у м. С.-Петербург у бідності й забутті.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Дубровський Петро Петрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
