ДОРОШЕНКО Петро Якович (1858—лип. 1919) — історик, держ. і громад. діяч. Дядько Д.Дорошенка. Н. на х. Дорошенків Глухівського пов. Черніг. губ. (нині с. Дорошенкове Ямпільського р-ну Сум. обл.). Походив з бокової гілки старовинного козац.-старшинського роду Дорошенків (Климченки-Дорошенки; див. Дорошенки). Закінчив ме-
дичний ф-т Київ. ун-ту (1884). 20 років працював земським лікарем на Чернігівщині. Брав активну участь у земському житті Чернігівщини, пропагуючи серед укр. дворянства ідею піклування про духовну к-ру рідного народу. За його сприяння створено музей В.Тарновського в Чернігові, музей старовини в м. Глухів. Д. підтримував видання ж. «Киевская старина», укр. істор. і етногр. матеріалів; досліджував і збирав пам’ятки укр. старовини, співробітничав із Чернігівською губернською вченою архівною комісією. 1906 Д. призначено директор черніг. дворянського пансіону. Від 1917 — дир. 1-ї укр. г-зії в Чернігові, створеної його зусиллями. У червні 1918 очолив Гол. управління в справах мист-ва й нац. к-ри Української Держави. Від 1 серп. 1918 Д. визнано наступником гетьмана П.Скоропадського на випадок його смерті, тяжкої хвороби або перебування за межами країни. За сприяння Д. в Україні 1918 створено Український державний Кам’янець-Подільський університет, Український державний університет у Києві, Всеукр. б-ку України (див. Бібліотека національна імені В.Вернадського), два держ. драм. театри, Укр. оперу; провадилася робота зі збереження пам’яток мист-ва й старовини, комплектування Нац. архіву, розпочалася реставрація Андріївської церкви й Софійського собору тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Дорошенко Петро Якович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
