ДОМІНІАЛЬНИЙ СУД (від лат. dominus — пан, володар, власник) — приватний суд феод. знаті над підданими свого маєтку в добу середньовіччя. У Київській Русі чинився князями та боярами над невільниками і частково — закупами. У 14 — 1-й пол. 17 ст. здійснювався в межах шляхетських імунітетів князями, шляхтою, боярами й зем’янами над челяддю та напіввільними категоріями нас. В часи національної революції 1648—1676 Д.с. втрачає своє значення. Від кін. 17 ст. в Укр. козац. д-ві поступово поширюється у володіннях монастирів, а згодом і на держ. та старшинських землях. На укр. землях, що були у складі Австрійс. імперії, Д.с. проіснував до 1848 (див. Селянська реформа 1848 в Галичині, на Буковині та Закарпатті), а на землях України, підвладних Російській імперії, — до селянської реформи 1861.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДОМІНІАЛЬНИЙ СУД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
