Із проголошенням незалежності 24 серп. 1991 (див. Акт проголошення незалежності України) Укр. д-ва самостійно вийшла на світову арену, активно розвиваючи відносини з суб’єктами міжнар. права на основі укладання з ними відповідно до заг.-прийнятих норм договорів. Закон «Про міжнародні договори України» від 22 груд. 1993 встановив порядок укладання, виконання та денонсації міжнар. договорів України з метою належного забезпечення нац. інтересів, здійснення цілей, завдань та принципів зовн. політики України, що були згодом закріплені в Конституції України 1996. Зокрема, було встановлено, що міжнар. договори України укладаються з іноз. д-вами та міжнар. орг-ціями від імені України, уря-
ду, міністерств та ін. органів держ. виконавчої влади. Так, від імені України укладаються договори: політ., територіальні, мирні, такі, що торкаються прав та свобод людини; про громадянство; про участь України в міжнар. союзах та ін. міждерж. обнях (орг-ціях) та системах колективної безпеки; про військ. допомогу та стосовно направлення контингенту ЗС України до ін. країн чи допуску ЗС іноз. д-в на тер. України; про використання тер. та природних ресурсів України. Натомість від імені уряду укладаються міжнар. договори з екон., торг., наук.-тех. та ін. питань, що належать до його компетенції. Повноваження на ведення переговорів і підписання міжнар. договорів надаються: щодо договорів, які укладаються від імені Уряду України, — Президенту України, Уряду України або за його дорученням МЗС; щодо договорів міжвідомчого характеру — відповідним мін-вам або ін. органам держ. влади. Координацію діяльності щодо підготовки й укладання міжнар. договорів України на всіх рівнях і заг. нагляд за їх виконанням здійснює МЗС України. Ратифікація міжнар. договорів України здійснюється ВР України шляхом ухвалення спец. закону про ратифікацію. Реєстрація міжнар. договорів, що набули чинності для України, здійснюється МЗС України в Секретаріаті Організації Об’єднаних Націй та відповідних органах ін. міжнар. орг-цій. Одним із перших конституційних актів, схвалених ВР України 10 груд. 1991, став Закон «Про дію міжнародних договорів на території України». В ньому було заявлено, що, виходячи з загальновизнаних принципів міжнар. права, прагнучи забезпечити непорушність прав і свобод людини, а також ввійти в систему правових відносин між д-вами на основі взаємної поваги держ. суверенітету й демократ. засад міжнар. співробітництва, ВР України постановляє: «встановити, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід’ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для
норм національного законодавства». Виходячи з цих принципів, Україна вже в перші два роки незалежності, встановлюючи відносини з іноз. д-вами, уклала з ними сотні договорів та угод на різних рівнях — міжнар., міжурядових, міжвідомчих. Протягом 1990-х рр. Україна встановила договірно-правові відносини з країнами всіх регіонів світу. Впродовж 1-ї пол. 1990-х рр. вона сформувала договірно-правові відносини з усіма країнами «великої сімки», а також із провідними азіат., афр. та латиноамер. країнами. Особливе значення мають установлення та розвиток відносин із сусідніми країнами. Зокрема, 18 лип. 1995 було підписано Договір про дружбу, добросусідство та співробітництво між Україною та Республікою Білорусь. Стратегічне значення для зміцнення незалежності України має Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997, який передбачає розвиток міждерж. партнерства в усіх сферах їхньої діяльності. Загалом станом на 1 жовт. 2003 договірно-правову базу укр.-рос. відносин складали 294 договори, з них 37 — міждерж., 155 — міжурядових, 102 — міжвідомчих. Договори України з країнамичленами Співдружності Незалежних Держав забезпечують реалізацію концепції пріоритетності двосторонніх відносин із цими д-вами. У той же час Україна укладає й багатосторонні угоди з країнами СНД (напр., про утворення ГУУАМ, Єдиного екон. простору тощо). Інтенсивність розвитку сучасних міжнар. відносин досить часто вимагає перегляду вже укладених договорів, аби вони віддзеркалювали нову політ. реальність. Так, унаслідок розширення Європейського Союзу Україна, аби досягти відповідності із законодавством ЄС, переглянула низку двосторонніх договорів із 10 країнами Центр. й Пд.-Сх. Європи та Балтії. Найбільш складними виявилися дипломатичні процедури з підготовки та укладання міжнар. договорів, які стосуються правового забезпечення вступу до Сві-
тової організації торгівлі (СОТ). Цей процес вимагає посилення координації між зовн. та внутр. політикою України з огляду на необхідність адаптації більшої ч. законодавства до норм СОТ. На сьогодні договірно-правова база міжнар. відносин України складає бл. 10 тис. договорів та угод різного правового статусу. Літ.: «Відомості Верховної Ради України», 1992—2004; Закон України «Про міжнародні договори України». В кн.: Закони України, т. 6. К., 1996; Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів, т. 1. К., 1998; Україна і Європа. (1990— 2000 рр.), ч. 1—2. К., 2001. А.Ю. Мартинов, І.М. Мельникова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДОГОВОРИ МІЖНАРОДНІ УКРАЇНИ 1992—2004» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
