ДОБРУДЖА — істор. місцевість в Європі, розташов. між нижньою течією Дунаю й узбережжям Чорного моря. Пл. — бл. 24 тис. км2. У давнину була заселена фракійцями, скіфами, входила до складу Рим. імперії (див. Рим Стародавній), а згодом — Візантії. На поч. 6 ст. на тер. Д. з’являються слов’яни. Д. входить до 1-го (7—11 ст.) і 2-го (12— 14 ст.) Болг. царств. Ослаблення останнього привело до утворення в 14 ст. самостійного князівства, у 15 ст. Д. відійшла до Османської імперії. 1775, після зруйнування Нової Січі, частина запороз. козаків осіла в Д. — в гирлі Дунаю, заснувавши тут Задунайську Січ. Ліквідована під час російсько-турецької війни 1828—1829 після переходу (1828) загону козаків на чолі з кошовим отаманом Й.Гладким на бік рос. військ. Після російсько-турецької війни 1877—1878 Пд. Д. включена до складу Болгарії, Пн. Д. — Румунії. За Бухарестським мирним договором 1913 Пд. Д. була передана Румунії, а за болг.-румун. договором від 7 верес. 1940 — повернута Болгарії. Кордон між Болгарією та Румунією, що проходить через Д., підтверджений Паризькими мирними договорами 1947. Літ.: Кондратович Ф. Задунайская Сечь (по местным воспоминаниям и рассказам). «Киевская старина», 1883, № 1—2,4; Георгиев Й. Добруджа в борбата за свобода. София, 1962. Ю.З. Данилюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДОБРУДЖА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
