ДНІПРОВСЬКО-БУЗЬКИЙ КАНАЛ — штучний водний шлях у Білорусі, що сполучає р. Пина (прит. Прип’яті, бас. Дніпра) з р. Мухавець (прит. Зх. Бугу, бас. Вісли). Пролягає по тер. шести р-нів Брестської обл. (Білорусь), де значну ч. нас. становлять етнічні українці. Заг. довжина — 196 км, з них штучна — 110 км. Канал почали будувати 1775 при польс. королеві Станіславі-Августі Понятовському. Введено у дію 1785. Спочатку канал називався Муховецьким, потім — Королівським, з 1846 — Д.-Б.к. 1837—67 були проведені гідротех. роботи з поглиблення каналу. Канал становив зв’язку водних магістралей і сполучав Україну й Білорусь із Царством Польським та Балт. морем. Осн. пристані: Кобрин (нині Брестської обл.), Брест-Литовськ (нині Брест).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДНІПРОВСЬКО-БУЗЬКИЙ КАНАЛ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
