ДІЯЛЬНО-ХРИСТОВА ЦЕРКВА (ДХЦ) — реліг. орг-ція, створена на основі братства «Церква жива», що діяло при Українській автокефальній православній церкві. Одним із ініціаторів створення ДХЦ було Державне політичне управління УСРР, яке в цій справі мало власний інтерес — послабити УАПЦ. В лют. 1925 Вищий церк. суд УАПЦ виключив керво ДХЦ (єпископи В.Бржосньовський і П.Тарнавський, протоієрей К.Янушівський) зі складу УАПЦ. Од цього часу ДХЦ діяла як самостійне церк. угруповання. В жовт. 1925 у Михайлівському Золотоверхому соборі (див. Києво-Михайлівський Золотоверхий монастир) відбувся з’їзд прихильників ДХЦ, на якому було засуджено кер-во УАПЦ і поставлено йому вимогу передати церк. владу новоутвореній Раді Всеукр. спілки братських об’єднань (ВПЦР—ДХЦ) на чолі з К.Янушівським. Однак віруючі УАПЦ не підтримали цю ініціативу. На 1926 ДХЦ налічувала бл. 300 парафій.
Після зміщення з посади митрополита Василя Липківського і переобрання Всеукр. правосл. церк. ради ДПУ відсторонилася від ДХЦ. Не маючи «держ. підтримки», прихильники ДХЦ 8 листоп. 1927 влилися до УАПЦ і пройшли шлях сталінських (див. Й.Сталін) репресій. О.Н. Саган.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДІЯЛЬНО-ХРИСТОВА ЦЕРКВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
