ДИМИТРІЙ РОСТОВСЬКИЙ (в миру — Данило Савич Туптало; 21(11).12.1651—08.11(28.10).1709) — церк. і культ. діяч, літописець, письменник, богослов і проповідник. Канонізований РПЦ як преподобний (1757), день пам’яті вшановується двічі на рік — 21 верес. (ст.ст.) та 28 жовт. (ст.ст.). Н. в с. Макарів в сім’ї макарівського сотника Сави Григорови-
ча Туптала, який 1682—86 був київ. сотником. Сім’я відзначалася глибокою релігійністю, всі чотири сестри Димитрія прийняли чернечий постриг. 1660 його батьки переселилися до Києва, на Поділ. Тут Д.Р. вчився в Києво-Могилянському колегіумі (див. Києво-Могилянська академія). 1668 прийняв чернечий постриг, через деякий час був висвячений на ієродиякона, а 1675 — на ієромонаха. Проповідник при черніг. каф-рі Л.Барановича, потім — у Вільно (нині м. Вільнюс; Віленський Святого Духа монастир) та м. Слуцьк (нині місто в Білорусі). 1682—83 та 1686—92 — ігумен Батуринського Свято-Миколаївського Крупицького монастиря. 1683 на запрошення архімандрита В.Ясинського переселився до Києво-Печерської лаври, де став пом. архімандрита, був проповідником. Пізніше був ігуменом кількох монастирів Лівобережної України: Глухівського Петропавлівського монастиря (1684—87), Чернігівського Єлецького СвятоУспенського монастиря (1697— 99), Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря (1699—1701). Підтримував приятельські зв’язки з І.Мазепою. Розгорнув активну творчу працю, написав і видав низку книг, зокрема Четьї минеї («Книгу житій святих») — звід житій святих по днях і місяцях церк. року. Велику цінність мають складений ним літопис, в якому виклад подій починається з найдавніших часів, і, особливо, його щоденник.
ни Казанської Божої Матері, св. мучеників казанських, численні проповіді та повчання, вірші і т. д. По смерті був похований у церкві Зачаття Богородиці Спасо-Яковлевського монастиря в Ростові Великому.
Мешканці Димера. З альбому Д. Де ля Фліза «Етнографическія описанія крестьянъ Кіевской губерніи…». 1854.
386 ДИМІНСЬКИЙ
Тв.: Руно орошенное. Чернігів, 1683; Дневные записки святого чудотворца Димитрия митрополита Ростовского. М., 1781; Летопись... М., 1784; Зерцало православного исповедания. СПб., 1805; Жития Святых, кн. 1—11. К., 1998—99.
ний дійсним чл. Подільського стат. к-ту. Видав низку праць, зокрема «Подольские и малороссийские любовные песни» (1859) та «Рассказ крестьянина о тюремных обычаях» (1864). Зібрав 2500 подільських пісень, 2000 казок, 200 прислів’їв і загадок. П. у с. Струга (нині Новоушицького р-ну Хмельн. обл.). Літ.: Рябий М.В. Андрій Іванович Димінський. «Народна творчість та етнографія». 1965, № 2; Шабліовський В.Є. Відзначення 150-річчя з дня народження А.І.Димінського. Там само. 1980, № 2; Новицький О.М. Фольклористична та етнографічна діяльність А.І.Димінського. Там само. 1980, № 6. П.І. Скрипник.
голова Держ. к-ту РМ СРСР з питань матеріально-тех. постачання. Депутат ВР СРСР 6—10го скликань. Лауреат Держ. премії СРСР (1946, 1950). Нагороджений 6-ма орденами Леніна та ін. орденами і медалями. Від груд. 1985 — персональний пенсіонер. П. у м. Москва. Г.Г. Єфіменко.
В.Е. Димшиць.
Димитрій Ростовський. «Житія святих на три місяці: март, апріль, май». Київ, 1716. Титульний аркуш. Літ.: [Л.П.] Где находился киевский дом Саввы Туптало сотника. «Киевская старина», 1887, № 2; Шляпкин И.А. Св. Димитрий Ростовский и его время. СПб., 1891; Величковский А. Святитель Димитрий. Чернигов, 1909; Іларіон (митрополит) [Огієнко І.]. Святий Димитрій Туптало. Вінніпеґ, 1960; Климов В.В. Святитель Димитрий. Львів, 1995. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДИМИТРІЙ РОСТОВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
