ДЕШКО (Дешков) Андрій Петрович (1821—1874) — педагог, історик, етнограф, фольклорист, літератор. Чл. літ. т-ва св. Василія Великого (Унгвар), чл.-кор. Рос. геогр. т-ва. Н. в с. Дешковиця (нині село Іршавського р-ну Закарп. обл.) в сім’ї укр. сільс. священика. Закінчив Ужгородську богословську семінарію. Під час навчання написав драму «Пожар Мукачевской крепости, или Новый меч?». Висвячений на священика. Деякий час служив парохом у с. Великі Лучки (нині се-
Десятинна церква. Малюнок 19 ст.
372 ДЄНЄЖКА
Дєнєжка (аверс і реверс). Росія, 1861.
ло Мукачівського р-ну Закарп. обл.). Через конфлікт з єпархіальним кер-вом 1841 його було позбавлено духовного сану. Продовжував освіту в м. Хуст; вивчав юриспруденцію в Пештському ун-ті, де 1845 познайомився з М.Балудянським і за його сприяння переїхав назавжди до Російської імперії. 1847 закінчив Київ. ун-т, тоді ж написав ст. «О Карпатской Руси» з присвятою архієпископу Арсенію (рукопис зберігається в НБУВ). Спершу працював у м. Кам’янець-Подільський, згодом став проф. г-зії в містах Симбірськ (нині м. Ульяновськ) та Псков (обидва нині міста в РФ). З допомогою М.Погодіна 1855 видав першу в Росії граматику угор. мови, працював над угор.-рос. словником. Не поділяючи думки про автохтонність закарп. русинів, вважав їх, однак, «веткою южнорусского народа». Крім історії, етнографії та фольклору закарп. русинів досліджував також походження та історію угор. народу, рос.угор. істор. стосунки (у передмові до «Венгерской грамматики...»; з політ. мотивів австрійс. влада заборонила поширення цієї праці на тер. Австрійс. імперії). Д. підтримував близькі стосунки з багатьма рос. славістами та закарп. вченими, яким надсилав рос. наук. літературу. 1867 відвідав Етногр. виставку, яка проходила у Москві. На поч. 1870-х рр. приїздив на Закарпатську Україну. Отримав орден св. Станіслава, дворянство й чин статського радника. П. у м. Санкт-Петербург. Тв.: О Карпатской Руси: Короткий этюд. «Киевлянин», 1850, кн. 3; Семейная библиотека. Львов, 1855; Венгерская грамматика с русским текстом и в сравнении с чувашским и черемисским языками, составленная титулярным советником Андреем Дешко. СПб., 1856; Общество Св. Василія. «Голос», 1866, № 258; Народные песни, пословицы и поговорки Угорской Руси. «Записки Русского географического общества», 1867, т. 1; Свадьба на Угорской Руси. Там само. Літ.: Андрей Дешко: Короткий очерк его жизни. «Свет», 1868, 29 июня; Перфецкий Е. Обзор Угрорусской историографии. «Известия Отделения русского языка и словесности Императорской Академии наук», 1914, т. 19, кн. 1; Штернберг Я.И. Первая венгерская грамматика в России. «Советское Закарпатье», 1957, 26 февр.; Словник історичного життя закарпатських українців. (Матеріали). «Дукля»,
1970, № 1; Зарубежные славяне и Россия: Документы архива М.Ф.Раевского, 40—80-е гг. XIX в. М., 1975; Штернберг Я.И. Венгерская грамматика, изданная в России и ее автор. В кн.: Штернберг Я.И. Мир поэзии и дружбы: (Поиски и находки). Ужгород, 1979; Задорожний В.Є. та ін. Зоря незгасна. Ужгород, 1986; Мишанич О.В. Від підкарпатських русинів до закарпатських українців. Ужгород, 1991; Данилюк Д. Гамузом — і прізвища, і помилки. «Новини Закарпаття», 1991, 12 берез. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЕШКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
