ДЕНИСЕВИЧ (Денисович) Андрій (1842—14(02).05.1864) — педагог, військовик, революціонер. Н. в Балтському пов. Подільської губ., син жандарма. 1860 закінчив Сувалківську г-зію, вступив на юрид. ф-т Київ. ун-ту. Викладав у Новостроєнській недільній шк. при повітовому уч-щі, що було на Новому строєнії (на Новій забудові) в м. Київ. Підписав із товаришами колективного листа Т.Шевченкові від 20(08) січ. 1861 з подякою за надіслані для учнів 50 авторських прим. «Кобзаря». 1861 перевівся навчатися до Петерб. ун-ту, 24(12) жовт. того ж року за участь у студентських заворушеннях заарештований (разом із П.Гайдебуровим, П.Ткачовим, Ф.Хартахаєм та більш як 200 ін. учасниками першої вуличної демонстрації в Російській імперії). 5 днів утримувався в Петропавловській фортеці, а потім до 18(06) груд. — у м. Кронштадт (нині місто, підпорядковане С.-Петерб. міськраді, РФ). 1862 нелегально вирушив за кордон, пристав до гарібальдійців (див. Дж.Гарібальді), потім — до сербської армії, був номінований на офіцера. 1863 через Галичину прибув до Царства Польського, брав участь у польському повстанні 1863—1864. Діяв під орудою Ю.-А.Грековича, З.Йордана, В.Соколовського, З.Хмеленського, Ю.Гауке-Босака. Отримав звання майора. Командував партизан. загоном, Радомським полком. Навесні 1864 захоплений у бою урядовим військом і розстріляний за вироком «спрощеного» військ.-польового суду в м. Радом (нині місто в Республіці Польща).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Денисович Андрій» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
