ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ НАРОДІВ РОСІЇ 1917 — перший законодавчий акт Рад. Росії в галузі міжнац. відносин на теренах колиш. Російської імперії. Прийнята РНК 15(02) листоп. 1917. У ній
було викладено осн. положення нац. політики рад. влади: 1) рівність та суверенність народів Росії; 2) право на вільне самовизначення аж до відокремлення й утворення незалежних держав; 3) скасування будь-яких нац. і нац.-реліг. привілеїв та обмежень; 4) вільний розвиток нац. меншин і етнічних груп, що мешкають на тер. Росії. Декларація мала забезпечити підтримку рад. влади нерос. народами та їхніми нац.-визвол. рухами. Але проголошені в ній положення не відповідали справжнім намірам РСДРП(б), яка ігнорувала прагнення окремих нац. регіонів — України, Фінляндії, Кавказу тощо — до нац. автономії та незалежності. В.Ленін та РСДРП(б) вважали, що право на самовизначення має належати не нації, а трудящим — робітникам і біднішим селянам. Тому вони не визнали право на самовизначення за «буржуазно-націоналістичними» рухами, зокрема, не визнали Українську Центральну Раду законною владою в Україні. Надане рад. владою народам колиш. Рос. імперії право на відокремлення й утворення нац. д-в було реалізоване лише Фінляндією й Польщею, жоден з ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ НАРОДІВ РОСІЇ 1917» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
