ДВОРИЩЕ — форма сімейних поселень, відома на укр. теренах від часів Київської Русі. В 14— 17 ст. Д. були поширені переважно на Волині та в Галичині, частково на Поділлі й Наддніпрянській Україні. Становили складні госп. комплекси, які охоплювали центр. садибу (бл. 1 га) й систему орних земель та угідь. Населя-
ли Д. в основному родинні колективи — неподілені широкі сім’ї. Еволюція Д. ішла шляхом розширення самостійності малих родин. Автономність проявлялася спочатку в споживчій окремішності («особистого хлеба уживают»), а згодом і в певній вироб. відособленості малих сімей. Це приводило до перетворення Д. в патронімію — групу споріднених родин (широких і малих), які зберігали певну госп., сусп. й ідеологічну єдність. Кількість малих сімей у Д. коливалася від 4—5 до кількох десятків. Особливо великі Д. були поширені в Поліссі, на пн. Волині. Крім родичів, до складу Д. часто входили також сторонні особи — «спільники», «потужники», «поплічники», «приймаки». Згодом, особливо із проведенням волочної поміри, дворищні патронімічні спілки розпалися, і тому в 16— 17 ст. в архів. джерелах часто трапляються терміни «півдворище», «третьдворище», «чвертьдворище» і просто «жеребок». Відповідно до виконуваних членами Д. повинностей Д. поділялися на «службові», «тяглі», «конюшенні», «бобровничі» тощо. У ході соціальної еволюції економічно міцні Д. виходили з підпорядкування волосної громади, їхні чл. поповнювали стан бояр-слуг, окремі ж Д. розорювалися і зникали. Переважна більшість Д. трансформувалися в нові структури сусп. співжиття людей — багатодвірні села (дольового або подворищного типів). Дольові села виникали шляхом розростання Д. з наступним його поділом на окремі дворогосподарства в межах однойменного села. Подворищні села формувалися шляхом об’єднання окремих сусідніх Д. Великосімейні «общини», аналогічні укр. Д., зберігалися до кін. 16 ст. на рос. та білорус. (теж Д.) землях, а також в Іспанії (германдади), Італії (кондоми), в Скандинавії. Значного поширення набула великосімейна община (задруга) на Балканах. Літ.: Леонтович Ф. Крестьянский двор в Литовско-Русском государстве. СПб., 1897; Ефименко А. Дворищное землевладение в Южной Руси. В кн.: Ефименко А. Южная Русь, т. 1. СПб., 1905; Косвен М.О. Северорусское печище, украинские сябры и белорусские дворища. «Советская этнография», 1950, № 2; Купчинський О.А.
Найдавніші слов’янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень. К., 1981; Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998; Його ж. Актуальні проблеми дослідження українського села в епоху середньовіччя та нового часу (Матеріали круглого столу). «УІЖ», 2003, № 3. А.О. Гурбик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДВОРИЩЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
