ДВАДЦЯТЬ СЬОМА АРМІЯ — заг.-військ. з’єднання Червоної армії (див. Радянська армія). Ств. у трав. 1941 у складі Прибалтійського особливого військ. округу. В армію ввійшли 22-й і 24-й стрілец. корпуси, 16-та і 67-ма стрілец. д-зії, 3-тя стрілец. бригада і кілька окремих частин. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 у складі Пн.-Зх. фронту (від 22 черв. 1941) вела оборонні бої на узбережжі Балтійського м., в лип. — на холмському і дем’янському напрямах. На поч. жовт. на рубежі озер Вельє і Селігер зупинила противника. У груд. 1941 реорганізована в 4-ту Ударну армію. Команд. — М.Берзарін. Вдруге ств. 25 трав. 1942 у складі Пн.-Зх. фронту з 84-ї, 182-ї, 188-ї, 254-ї і 384-ї стрілец. д-зій, 46-ї стрілец. бригади, 62-ї і 84-ї мор. стрілец. бригад і кількох окремих військ. частин. До січ. 1943 війська армії вели оборонні бої на сх. від м. Стара Ру-
са (нині місто в Новгородській обл., РФ), а в лют. брали участь у ліквідації Демянського плацдарму противника. Від квіт. армія перебувала в резерві Ставки Верховного Головнокомандування, від 25 трав. — у складі Степового військ. округу, після утворення 9 лип. Степового фронту включена до нього й спільно з ін. військ. з’єднаннями та частинами фронту розгорнута на курському напрямі. У складі Воронезького фронту в серп. брала участь у контрнаступі під час Бєлгородсько-Харківської наступальної операції 1943, у жовт.—листоп. вела бої за розширення Букринського плацдарму 1943 на Дніпрі. В складі Першого Українського фронту (з 20 жовт. 1943) і Другого Українського фронту (з лют. 1944) брала участь у Київській наступальній операції 1943, Житомирсько-Бердичівській наступальній операції 1943—1944, КорсуньШевченківській операції 1944 і Умансько-Ботошанській наступальній операції 1944. 26 берез. 1944 вийшла на держ. кордон СРСР і форсувала р. Прут (прит. Дунаю). У серп. 1944 — учасниця Яссько-Кишинівської наступальної операції 1944, у жовт. — Дебреценської наступальної операції 1944, у жовт. 1944—лют. 1945 — Будапештської наступальної операції 1944—1945; у складі Третього Українського фронту (від лют. 1945) брала участь у Балатонській оборонній операції 1945 і Віденській наступальній операції 1945. Бойовий шлях закінчила 10 трав. 1945 в Австрії. Командувачі: Ф.Озеров, С.Трофименко. Н.М. Руденко.
ла у Воронезько-Ворошиловградській операції-відступі 1942. Після тяжких боїв відійшла й закріпилася на р. Сіверський Донець (прит. Дону) на пн. від її гирла. Від 7 лип. 1942 брала участь у Донбаській оборонній операції 1942 (див. Донбаські операції 1941—1943). Щоб уникнути оточення, всі війська Пд. фронту за наказом Ставки Верховного Головнокомандування 15 лип. були відведені з Донбасу за Дон в його нижній течії і до 25 лип. організували міцну оборону на лівому березі річки від Маницького каналу до м. Азов. У зв’язку з розформуванням 28 липня 1942 Пд. фронту Д.ч.а. разом з ін. військ. з’єднаннями і частинами Пд. фронту стала складовою Пн.-Кавказ. фронту. На поч. серп. її війська були передані Дванадцятій армії і 37-й армії, а управління 28 серп. перейм. в управління 58-ї армії. Командувачі: І.Смирнов, В.Марцинкевич, В.Хоменко. Н.М. Руденко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДВАДЦЯТЬ СЬОМА АРМІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
