ДАШКЕВИЧ Ярослав Романович (псевдоніми і криптоніми — Вульченко А., Іваненко Д., Іванович С., Козаченко С., Корибут С., Косинерський Н., Малахівський Д., Пісковий С., Романенко Д., Спаський Д., Степанів Ярослав, Ярович Д., Ярославич Д., Ярченко Я., NN, Stepaniv Jaroslav та ін.; н. 13.12.1926) — історик, сходознавець та археограф. Д-р істор. н. (1994), проф. (1996). Від 1998 — президент Історичного товариства Несторалітописця, дійсний чл. Української вільної академії наук, Рос. геогр. т-ва, Українського історичного товариства. Н. в м. Львів у родині адвоката, колиш. ген.-хорунжого Армії Української Народної Республіки Р.-М.Дашкевича та викладачки г-зії, колиш. чотара Української Галицької армії О.Степанів. Закінчив Академічну гімназію у Львові (1944). Навч. у Львів. мед. ін-ті (1944), на філол. ф-ті Львів. ун-ту (1944—49) та в Нафтовому ін-ті ім. І.Губкіна в Москві (1949). Одночасно працював бібліотекарем та бібліографом у Львів. наук. б-ці АН УРСР. У груд. 1949 заарештований органами МГБ. 1950 засуджений на 10 років позбавлення волі. 1949—56 відбував ув’язнення в пересильних в’язницях у містах Львів, Харків, Пе-
тропавловськ (Казахстан) і виправно-трудових таборах у містах Спаськ (нині місто Кемеровської обл., РФ) та Караганда (Казахстан). Після звільнення повернувся до Львова. 1956— 57 — безробітний. 1957—66 — бібліограф Ін-ту сусп. наук АН УРСР. 1963 захистив канд. дис. на тему: «Вірменські колонії на Україні в джерелах та літературі XV—XIX ст.» в Ін-ті історії АН Вірм. РСР. 1967—72 — ст. н. с., в. о. зав. від. Музею етнографії та худож. промислів АН УРСР у Львові. 1966—67, 1978—1990 — безробітний. 1973 — нач. від. допоміжних істор. дисциплін, 1974—78 — ст. н. с. ЦДІА УРСР у Львові. 1990—91 — кер. Львів. від-ня Археогр. комісії АН УРСР, від 1991 — Львів. від-ня Ін-ту укр. археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України, а від 1993 — заст. дир. цього ін-ту, пров. н. с. Інституту сходознавства імені А.Кримського НАН України. 1994 за сукупністю наук. праць на підставі доповіді «Стан і напрями джерелознавчих та історіографічних досліджень історії України (друга половина XIX—XX ст.)» йому присуджено вчений ступінь д-ра істор. н. Від 1990 — кер. Сходознавчої комісії Наукового товариства імені Шевченка у Львові, від 1991 — чл. Президії НТШ, голова історико-філос. секції НТШ, зав. каф-ри сходознавства Львівського національного університету. Автор понад 900 наук. праць, у т. ч. студій з укр. історіографії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін (археографії, бібліографії, дипломатики, історичної географії та картографії, сфрагістики та ін.), сходознавства, укр.-вірм., укр.-турец., укр.-єврейс. відносин та ін. Тв.: Словник польських скорочень. К., 1959; Армянские колонии на Украине в источниках и литературе XV—XIX веков (Историографический очерк). Ереван, 1962; Украинско-армянские связи в XVII веке: Сборник документов. К., 1969; A Turkish Document in Ukrainian from the Mid-sixteenth Century: On the Origin of the Ukrainian Cossacks. «Harvard Ukrainian Studies», 1977, vol. 1, № 1; Древняя Русь и Армения в общественно-политических связях XI—XIII вв. (Источники исследования темы). У кн.: Древнейшие государства на территории СССР: Материалы и исследования (1982 г.). М., 1984; К средневековой сфрагистике армян Украины. В
кн.: Banber Matenadarani (Вестник Матенадарана), т. 15. Ереван, 1986; Русь і Вірменія. Конфесійні та культурні контакти IX — першої половини XIII століть. «ЗНТШ», 1993, т. 225; Україна вчора і нині: Нариси, виступи, есе. К., 1993; Ясир з України (XV — перша половина XVII ст.) як історико-демографічна проблема. «Український археографічний щорічник: Нова серія», 1993, вип. 2; Русь і Сирія: взаємозв’язки VIII—XIV століть. «ЗНТШ», 1994, т. 228; Боротьба з Грушевським та його школою у Львівському університеті за радянських часів. В кн.: Михайло Грушевський і львівська історична школа: Матеріали конференції (Львів, 24—25 жовтня 1994 р.). Нью-Йорк—Львів, 1995; Павло Тетеря, незрозумілий гетьман (1662—1665). «Неопалима купина», 1995, № 1/2; Україна—Іспанія—Португалія у XVII ст.: контактні зв’язки. В кн.: Україна XVII ст. між Заходом і Сходом Європи: Матеріали 1-го Українсько-італійського симпозіуму (13—16 вересня 1994 р.). К.—Венеція, 1996; Постмодернізм та українська історична наука. «Українські проблеми», 1999, № 1/2; Вірменія і Україна [Збірник наукових статей та рецензій, 1954—1989 рр.]. Львів—Нью-Йорк, 2001; Шотландія і Україна, або про межі історичного компаративізму. «Схід-Захід», 2001, вип. 4. Спеціальне видання. Літ.: «Дивитись на історію не крізь рожеві або чорні окуляри» (Інтерв’ю з Я.Р.Дашкевичем; Записав І.Б.Гирич). «Старожитності». 1992, № 16/17; Ярослав Романович Дашкевич: Біобібліографічний довідник. К., 1993; Бібліографія праць Ярослава Дашкевича (1992—1994). В кн.: Mappa Mundi: Збірник наукових праць на пошану Я.Дашкевича з нагоди його 70-річчя. Львів—К.—Нью-Йорк, 1996; Бібліографія дальших праць, рецензій, виступів Я.Р.Дашкевича, присвячених стосункам Вірменії та України. В кн.: Дашкевич Я.Р. Вірменія і Україна: [Збірник наукових статей та рецензій, 1954—1989 рр.]. Львів—НьюЙорк, 2001. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Дашкевич Ярослав Романович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
