ДАНІЛОВ Віктор Петрович (04. 03.1925—16.04.2004) — рос. історик-аграрник. Д-р істор. н. (1982). Н. в м. Орськ (нині місто Оренбурзької обл., РФ) у родині робітника. Учасник Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 (з листоп. 1943 по трав. 1945). Брав участь у визволенні України, в т. ч. в боях за міста Черкаси, Корсунь (нині м. Корсунь-Шевченківський), Умань. 1950 закінчив істор. ф-т Оренбурзького пед. ін-ту, 1954 — аспірантуру Ін-ту історії СРСР АН СРСР (Москва). 1955 захистив канд. дис. на тему: «Боротьба радянської держави за створення матеріально-технічних передумов колективізації сільського господарства». Вчений ст. д-ра істор. наук було присвоєно за сукупні-
стю робіт з історії рад. доколг. села. По закінченні аспірантури працював в Ін-ті історії СРСР АН СРСР (від 1992 — Ін-т рос. історії РАН): кер. групи з історії рад. селянства (1958—69), зав. від. з аграрної історії рад. сусп-ва (1987—92), з 1992 кер. групи з історії аграрних перетворень в Росії 20 ст. Викладав у моск. Вищій шк. соціальних і екон. наук. 1961—62 був чл. редколегії вид. «Исторические записки», з 1988 — чл. редколегії ж. «Вопросы истории», 1989—94 — чл. колегії консультантів час. «The Journal of Historycal Sociology» (Оксфорд— Нью-Йорк). Гол. напрями наук.-дослідницької роботи були пов’язані з вивченням соціально-екон. історії села 1920-х рр., демографії села, ролі сел. общини та кооперації в Росії 1900—1920-х рр., проблем колективізації сільського господарства. Після ідеологічного засудження його робіт з історії колективізації займався проблемами к-ри та побуту рос. селянина в доколг. період. В пострад. період в центрі уваги наук. проектів Д. — історія сел. революції в Росії 1902—22, політ. настрої і рухи в рос. селі за рад. влади, трагедія рад. села, пов’язана з колективізацією і розкуркуленням (1927—39). 1992—98 вів теор. семінар «Современные концепции аграрного развития», присвячений переважно зх. наук. літ. Матеріали семінару публікувалися в ж. «Отечественная история». Від 1996 разом з Т.Шаніним редагував вид. «Ученые записки. Крестьяноведение». Заг. кількість наук. публікацій складає понад 350, в т. ч. англ., япон., франц. й ін. мовами — більше 30. Особливе місце в його наук. спадщині займала робота над двома фундаментальними виданнями: «Советская деревня глазами ВЧК—ОГПУ—НКВД. 1918— 1939. Документы и материалы», т. 1—3. М., 1998—2003 (співред. і укладач) та «Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. Документы и материалы. 1927—1939», т. 1—5. М., 1999—2004 (співредактор і укладач). В них широко представлені документи українського походження.
Роботи Д. теоретично, методологічно та практично забезпечили реалізацію потреб сучасної історіографії, функціонування в її рамках напряму «селянознавство». В історико-аграрних дослідженнях Д. особливе місце посідає концепція «моральної економіки» (термін був введений амер. істориком Дж.Скоттом для характеристики доколективних форм с.-г. вир-ва). В працях про сел. економіку Д. оперував поняттями «натурально-споживче господарство», яке ведеться силами сел. сім’ї й задовольняє її потреби. Ідеї наук. історико-аграрної школи Д. розробляли представники багатьох країн світу. Десятки учнів Д. захистили канд. і докторські дис. Лауреат премії ім. В.Ключевського. Тв.: Община і колективізація в Росії. Токіо, 1977 (япон. мовою); Советская доколхозная деревня: население, землепользование, хозяйство. М., 1977; Советская доколхозная деревня: социальная структура, социальные отношения. М., 1979; Коллективизация сельского хозяйства в СССР. М., 1982 [у співавт.]; Документы свидетельствуют. Из истории деревни накануне и в ходе коллективизации 1927—1932 гг. М., 1989 [співред. і укладач]; Alexander Chayanov as a Theoretican of Cooperativ Movement. (Introduction). В кн.: The Theory of Peasant Cooperatives. London—New York, 1991; Крестьянское восстание в Тамбовской губернии в 1919—1921 гг. («Антоновщина»). Документы и материалы. Тамбов, 1994. [відп. ред. і укладач]; О фигуре умолчания в исторической науке. В кн.: Археографический ежегодник за 1992 год. М., 1994 [у співавт.]; Violence contre violence. La revolution paysanne en Russie, 1902—1922. В кн.: Violence et pouvoirs politiques. Toulouze, 1996; Тихий Дон в 1917—1921 годах. Трагедия Филиппа Миронова. Документы и материалы. М., 1997 (відп. ред. і укладач); Из истории перестройки: переживания шестидесятника-крестьяноведа. «Отечественные записки», 2004, № 1. Літ.: Капустян Г.Т. Слово про учителя. «Український селянин», 2004, № 8. Г.Т. Капустян, А.Г. Морозов.
поріжжя в театральній родині. Закінчив Київ. ін-т театрального мист-ва (у Л.Олійника, 1965). 1965—67 — реж., 1970—78 — гол. реж. Львів. укр. драм. театру ім. М.Заньковецької; 1967—70 — гол. реж. Львів. театру юного глядача ім. М.Горького. Від 1978 — гол. реж. і дир. Київ. укр. драм. театру ім. І.Франка. 1987— 92 — голова Спілки театральних діячів України. Вистави: «Маклена Граса» М.Куліша (1967), «Камінний господар» Лесі Українки (1971, 1988; 1982 — Білорус. театр ім. Я.Купали), «Річард III» В.Шекспіра (1974), «Прапороносці» О.Гончара (1975), «Марія» О.Салинського (1976 — Вроцлавський драм. театр, Польща), «Тил» М.Зарудного (1977), «Украдене щастя» І.Франка (1977, 1979), «Дядя Ваня» А.Чехова (1980), «Візит старої дами» Ф.Дюрренматта (1983, 1989 — Краківський драм. театр ім. Ю.Словацького, Польща), «Енеїда» за І.Котляревським (1986), «Вишневий сад» А.Чехова (1988 — Московський художній академічний театр ім. М.Горького), «Тев’є-Тевель» за Шолом-Алейхемом (1989), «Біла ворона» Ю.Рибчинського та Г.Татарченка (1991), «Зимовий вечір» М.Старицького (1992), «Патетична соната» М.Куліша (1993), «Росмерсгольм» Г.Ібсена (1994). Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1978), Держ. премії СРСР (1980). Нагороджений орденом кн. Ярослава Мудрого 5-го ст. (1997). П. у м. Київ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Данілов Віктор Петрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
